Перейти до вмісту

Тутела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тутела
Бюст Тутели з мітреуму Мартіньї

Тутела — давньоримська концепція «опікунства», задумана як богиня в імперський період, а з самого раннього періоду — як функціональна роль, яку могли відігравати різні божества-опікуни, зокрема Юнона. Тутела мала особливе застосування в римському праві.

Правова опіка

[ред. | ред. код]

За римським правом існувало кілька форм опіки («піклування»), головним чином для таких осіб, як неповнолітні та жінки, які зазвичай у римському суспільстві перебували під правовим захистом і контролем pater familias, але які з будь-яких причин були sui iuris, тобто юридично незалежними. Опікуном, який наглядав за їхніми інтересами, був вихователь. Латинська юридична термінологія розрізняє кілька типів tutela[1], включаючи:

  • tutela fiduciaria, довірча опіка[2].
  • tutela impuberum, опіка над неповнолітніми, які були звільнені від законного контролю (potestas) pater familias або глави родини[2].
  • tutela mulierum, опіка над емансипованими жінками, як правило, тими, чиї батьки померли. У «основний період» римської історії (ІІ століття до н. е. до ІІ століття нашої ери) заміжня жінка не входила до potestas свого чоловіка і залишалася юридично частиною своєї рідної сім'ї. Призначення tutor (опікуна) покликане забезпечити захист її інтересів та інтересів її сім'ї, зокрема щодо майнових прав, оскільки право власності на майно одружених залишалося роздільним. Іноді жінка, яка хотіла, щоб її майно управляв її чоловік, могла його призначити опікуном[3].

Тутела

[ред. | ред. код]
Галло-римська Тутела тримає патеру в правій руці, Аполлон і Діана в подвійному рогу достатку в лівій руці, з близнюками Кастором і Поллуксом по обидві сторони її голови, і тримає на своїх крилах сім божеств днів тижня (Сатурна, Сонце, Місяць, Марса, Меркурія, Юпітера і Венеру), зі скарбу Макона (н. е.). 150-220)

Тутела або божество-покровитель було основою давньоримської релігії. Основною функцією була здатність пропонувати захист або опіку божества, вираженою такими формулюваннями, як Tutela Iovis, «заступництво Юпітера»[4]. Опікунами вважалися головні божества, такі як Юпітер, Мінерва та Марс[5]. Фраза in tutela виражала сферу впливу божества. Наприклад, дерева лихих ознак (arbores infelices) були під опікою нижчих богів (di inferi)[6]. Здається, кожна з ініціаційних ступенів містерій Мітри мала божество-покровителя[7].

Міста стародавньої Італії характерно мали опікуна, яким у багатьох місцях була Юнона. Теоретично, справжнє ім’я божества зберігалося в таємниці, щоб запобігти проведенню ворогом ритуалу «викликання» (evocatio) опікуна й уразливості міста[8]. Якщо особистість божества, чий захист бажали отримати, була невідома, на вівтарі могли написати невизначений заклик, наприклад, «богу-опікуну»[9]. Богиня Тутела, ймовірно, розвинулася з цього абстрактного уявлення. Часто вона з'являється в написах, особливо в Галлії, але дуже рідко в літературі[10]. Її часто пов'язують із Генієм. Щоб забезпечити повний спектр захисту, і вона стала звичайною частиною домашнього культу разом із Ларами та Пенатами[11]. Також вона може бути в парі з Фортуною[12]. Tutor або tutator можуть бути епітетами чоловічого роду для богів, які виконують певну опікунську функцію: Iuppiter tutor або Hercules tutator[12].

Тутела та імперський культ

[ред. | ред. код]

Перші римські імператори, щоб зміцнити своє становище, спиралися на традиційні джерела влади, серед яких potestas або влада римського глави родини. Tutela або опіка була іншою доступною формою влади, рекламована як Tutela Augusti, опіка Августа[13]. В імперський період богиня Тутела отримала власний окремий культ у формі ритуалів і храмів[14]. Династія Флавіїв особливо вшановувала Тутелу[15]. На монеті 71 року нашої ери Тутела зображена жінкою з двома дітьми[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Adolf Berger, Encyclopedic Dictionary of Roman Law (American Philosophical Society, 1991 reprint), pp. 747–749.
  2. ↑ а б Berger, Encyclopedic Dictionary of Roman Law, p. 747.
  3. ↑ Jane Gardner, Family and Familia in Roman Law and Life (Oxford University Press, 1998), p. 52ff. et passim.
  4. ↑ Harold Lucius Axtell, The Deification of Abstract Ideas in Roman Literature and Inscriptions (University of Chicago, 1907), p. 40.
  5. ↑ on Mars, Vincent J. Rosivach, "Mars, the Lustral God," Latomus 42.3 (1983), pp. 519–521.
  6. ↑ Rabun Taylor, "Roman Oscilla: An Assessment," RES: Anthropology and Aesthetics 48 (2005), p. 86.
  7. ↑ Howard M. Jackson, "The Meaning and Function of the Leontocephaline in Roman Mithraism," Numen 32.1 (1985), p. 33.
  8. ↑ Jörg Rüpke, The Religion of the Romans (Polity Press, 2007, originally published 2001 in German), p. 132.
  9. ↑ Axtel, The Deification of Abstract Ideas, p. 40.
  10. ↑ Axtel, The Deification of Abstract Ideas, pp. 42–43.
  11. ↑ Axtel, The Deification of Abstract Ideas, pp. 40–41; J. Rufus Fears, "The Cult of Virtues and Roman Imperial Ideology," Aufstieg und Niedergang der römischen Welt II.17.2 (1981, pp. 900–901.
  12. ↑ а б Axtel, The Deification of Abstract Ideas, p. 42.
  13. ↑ Fears, "The Cult of Virtues," pp. 900–901.
  14. ↑ Fear, "The Cult of Virtues," p. 900.
  15. ↑ Michael Grant, Roman Anniversary Issues (Cambridge University Press, 1950), p. 89.
  16. ↑ Fears, "The Cult of Virtues," p. 900.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Тутела