Перейти до вмісту

Франц Тінкль

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тінкль Франц)
Франц Тінкль
František Tinkl
 Підполковник
Загальна інформація
Народження25 березня 1879(1879-03-25)
Лінгартіці, Моравія, Австро-Угорщина Австро-Угорщина, тепер Чехія Чехія
Смерть30 грудня 1925(1925-12-30) (46 років)
м. Кошиці, Чехословаччина, тепер Словаччина Словаччина
ГромадянствоЗУНР ЗУНР
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
Війни / битвиПольсько-українська війна
Командування
Друга Коломийська бригада УГА

Франц (Франтішек) Ті́нкль (чеськ. František Tinkl; 25 березня 1879 — 30 грудня 1925, м. Кошиці, Чехословаччина) — підполковник УГА, чех за походженням[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Франц Тінкль народився 25 березня 1879 року в Лінгартіцях, Моравія[2]. Капітан 24-го Коломийського полку австрійської армії. З 1 листопада 1918 року на службі ЗУНР. В УГА з дня її створення як отаман, а пізніше (з 14 червня 1919 р.) — підполковник[3].

У боях під Львовом командував групою «Старе Село» (в складі Осадного корпусу, який потім став Другим корпусом УГА), яка утримувала дванадцятикілометровий (від Сокільник до Чортової Скали) відрізок фронту[4]. Пізніше «залізний командир» 2-ї Коломийської бригади[5]. Спричинився до перемоги над 3-ю польською дивізією піхоти Легіонів у бою під Підгайцями (12 червня 1919 року).

За уміле керівництво частинами і особисту відвагу та самопожертвування неодноразово відзначався в наказах командування. Зокрема, наказі, підписаному тодішнім командиром Осадного корпусу Мироном Тарнавським, зазначалося:

«Неоціненними героями показалися команданти бригад: підполковник Вольф [6], а передовсім отаман Тінкль, які своїми грудьми відбивали ворога при наступах і протинаступах. Присвята для нашої справи у них така велика, що ми всі клонимо голови перед цими найновіщими героями нашої історії» [7].

Галицькою Армією отаман Омелянович-Павленко підписав такий наказ:

«...Отаманови Францови Тінкелеви, командантови Коломийської Бригади, висказую за примірну та повну пожертвування діяльність як командантови в послідніх боях іменем заступленої в Армії частини Українського народа мою найщирішу подяку та признання» [8].

Є. Топінка наводить телеграму уряду ЗУНР, у якій згадується отаман Тінкль:

«До підполковника Арнольда Вольфа і отамана Франца Тінкеля. В кровавих боях за свободу поневоленого від віків народу Ви стали в перші ряди борців і власні груди наставляєте за святе діло справедливості. Ви хоч донедавна чужинці – відчули біль нашого народу, його кривду, а любов правди получила вас з найліпшими його синами. Український Нарід складає Вам свою щиру подяку і записує Ваші імена золотими буквами у своїй історії. За Раду Державних Секретарів: д-р Сидір Голубович, отаман Петро Бубела» [7].

Через важку хворобу у середині червня 1919 року залишив службу в УГА. Потім Ф. Тінкль служив у Чехословацькій армії.

Помер 30 грудня 1925 р. в м. Кошиці, Словаччина[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Регульський В. Л. Створення і діяльність державного секретаріату військових справ ЗУНР [1]
  2. ↑ а б За даними Historického ústavu Armády České republiky v Praze.
  3. ↑ Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.346.
  4. ↑ Шанковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1974. С.51.
  5. ↑ Яворівський Євген. Антон Вимєталь // Календар Червоної калини на 1922 рік. Жовква, 1922. С.115.
  6. ↑ Німець, уродженець м. Проштєйов, Моравія.
  7. ↑ а б Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.344.
  8. ↑ Стрілець. 1919. 18 травня. Ч.33. С.2.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франц_Тінкль&oldid=42485113