Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки

	Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки
	Загальна інформація:
Юрисдикція:	ЗУНР
Тип:	однопалатний парламент
Дата заснування:	1918
	Структура:
Депутатів:	150
Політичні; групи:	УНДП; УСДП; РУРП
Президент Ради:	Євген Петрушевич; з 18 жовтня 1918
	Адреса:
Адреса:	Народний Дім

Не плутати з Українська національна рада (1948—1992).

Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки (УНРада) — законодавчий орган ЗУНР.

Історія

Постала 18-19 жовтня 1918 для втілення права на самовизначення українських земель Австро-Угорської монархії, яка розпадалась, після проведеної у Львові у приміщенні Народного Дому конституанти — представницького зібрання (близько 500 осіб).

До її складу входили всі українські депутати обох австрійських палат (Палати послів і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату, по три представники українських партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців, представників молоді, проведено вибір від повітів та міст і дано місце представництву національних меншостей, які цим правом не скористалися. Усього Рада мала 150 членів (планувалось: всього — 226, з них (пропорційно до відсотка від загальної кількості громадян) українці — 160, поляки — 33, євреї — 27, німці — 6)^[1].

19 жовтня 1918 року було проголошено Прокламацію Української Національної Ради, у якій йшлося про утворення Української держави на українських етнічних землях у складі Австро-Угорщини, необхідність підготовки Конституції, у якій визнавалось за національними меншинами, які мали обрати до УНР своїх представників, права́ на національно-культурну автономію^[2].

31 жовтня 1918 року відбулось термінове засідання Ради, скликане після отримання інформації про відмову австрійського намісника Карла фон Гуйна передати владу її представникам та щодо прибуття до Львова 1 листопада Польської ліквідаційної комісії. Члени УНРади вирішили чекати розпорядження з Відня. Проти цього рішуче виступив Дмитро Вітовський, попереджаючи, що «…завтра українці можуть бути … безсилі проти польської переваги… як цієї ночі … не візьмемо Львова, то завтра його напевне візьмуть поляки.»^[3]

9 листопада 1918 УНРада затвердила Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР)^[4].

Вона мала законодавчі й контрольні компетенції парламенту ЗУНР, перед нею відповідав уряд (Державний Секретаріат). Пленум УНРади обирав Виділ УНРади (найвища постійна влада в державі) та президента Ради^[5]; Виділ виконував права голови держави (затверджував уряд, здійснював право амністії й аболіції, призначав керівників вищих державних урядів, проголошував закони Ради); постанови схвалювалися більшістю.

За партійним складом до Виділу УНРади ввійшло 6 представників УНДП, 2 соціал-демократи та 2 радикали (Лев Бачинський та Гриць Дувірак), які мали змогу призначати керівників вищих державних органів, приймати закони та брати участь в затвердженні складу уряду, який було сформовано 4 лютого 1919 р. Новий уряд республіки очолив Сидір Голубович, який водночас став і секретарем фінансів, торгівлі й промислу.

Назовні Виділ репрезентував президент: першим був Кость Левицький, другим Євген Петрушевич.

13 листопада УНРада прийняла «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії» — малу конституцію ЗУНР, яка проголосила утворення держави на етнічних українських землях Австро-Угорщини.

Перед переходом влади ЗУНР і УГА за Збруч Виділ УНРади та Державний Секретаріат спільною постановою 9 червня 1919 тимчасово передали свої конституційні повноваження президенту Є. Петрушевичеві, як «уповноваженому диктаторові», який мав всю повноту військової й цивільної виконавчої влади до скликання пленуму УНРади.

Див. також

Примітки

↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 107.
↑ Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року
↑ Пендзей І. О. Ю. Карпенко та радянська історіографія ЗУНР… — С. 146.
↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 80.
↑ Павлишин О. Президент Української національної ради // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 243. ISBN 978-966-2067-65-1.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9
Павлишин О. Посвідчення депутата Української національної ради // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 234 - 235. ISBN 978-966-2067-65-1.
Пендзей І. О. Ю. Карпенко та радянська історіографія ЗУНР // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 137—153. — ISSN 0130-5247
Пікуляк М. Українська радикальна партія в суспільно-політичному житті ЗУНР (1918—1923 рр.) [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]
Українська Національна Рада // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1955. — 1000 екз.

Посилання

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 107.

[2] Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року

[3] Пендзей І. О. Ю. Карпенко та радянська історіографія ЗУНР… — С. 146.

[4] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 80.

[5] Павлишин О. Президент Української національної ради // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 243. ISBN 978-966-2067-65-1.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]