Ульянов Віталій Андрійович
| Віталій Андрійович Ульянов | |||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 23 лютого 1925 Київ | ||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 14 жовтня 2011 (86 років) Москва | ||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Троєкуровське кладовище  | ||||||||||||||||||||||||||||
| Країна |  СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||||||||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського | ||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1942—1985 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал-лейтенант | ||||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||||
Віта́лій Андрі́йович Улья́нов (нар. 23 лютого 1925 — пом. 14 жовтня 2011) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант. У роки Другої світової війни — командир гармати 280-го гвардійського стрілецького полку 92-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант. Герой Радянського Союзу (1944).
Народився 23 лютого 1925 року в місті Києві в родині робітника. Росіянин. Здобув неповну середню освіту. Працював токарем на заводі «Арсенал».
З початком німецько-радянської війни разом із заводом був евакуйований до міста Воткінська (Удмуртія). У вересні 1942 року добровольцем вступив до 174-го окремого винищувального протитанкового артилерійського дивізіону імені комсомолу Удмуртії 172-ї стрілецької дивізії, з яким відбув на фронт. Учасник німецько-радянської війни з листопада 1942 року. Воював на Південно-Західному, Воронезькому, Степовому і 2-у Українському фронтах.
19 січня 1943 року під час бою за селище Новопсков Луганської області навідник гармати 174-го овптад молодший сержант В. А. Ульянов підбив 1 середній танк ворога, знищив 4 вогневі точки і до 20 солдатів супротивника, за що отримав свою першу нагороду — медаль «За відвагу». У цьому бою був поранений.[1]
Після одуження направлений навідником 45-мм гармати 1-го гвардійського стрілецького батальйону 280-го гвардійського стрілецького полку 92-ї гвардійської стрілецької дивізії. У період з 7 по 18 липня 1943 року у складі обслуги підбив 3 середніх танки ворога, знищив автомобіль з піхотою, 3 мотоцикли, станковий кулемет з обслугою і до 12 солдатів супротивника. 17 липня ходив у контратаку, під час якої знищив 7 солдатів супротивника, захопив 2 ручних кулемети і важливі документи.[2]
Особливо командир гармати взводу 45-мм гармат 1-го гвардійського стрілецького батальйону 280-го гвардійського стрілецького полку 92-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії сержант В. А. Ульянов відзначився під час битви за Дніпро. 29 вересня 1943 року він першим зі своєю гарматою переправився на західний беріг річки Дніпро в районі села Деріївка (Онуфріївський район, Кіровоградська область) і, встановивши гармату на пряму наводку, влучним вогнем подавив декілька вогневих точок супротивника, чим сприяв вдалому форсуванню річки батальйоном. У боях за хутір Зелений і село Куковка відбивав контратаку ворожої піхоти при підтримці танків. Залишившись сам біля двох гармат, влучним вогнем підбив 2 танки, 7 бронемашин і знищив до взводу ворожої піхоти, тим самим забезпечивши успіх підрозділів полку з розширення плацдарму. Під час бою був важко поранений.[3]
На фронт більше не повернувся. Тривалий час лікувався у шпиталі, потім працював у Златоустівському військкоматі. Член ВКП(б) з 1945 року. Після закінчення Другої світової війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. У 1945 році закінчив Київське військове училище самохідної артилерії, у 1959 році — Військову академію бронетанкових військ, у 1968 році — Військову академію Генерального штабу. Був начальником Орджонікідзевського вищого загальновійськового командного училища. Обирався депутатом Верховної Ради РРФСР.
У 1985 році генерал-лейтенант В. А. Ульянов вийшов у відставку. Мешкав у Москві, де й помер 14 жовтня 2011 року. Похований на Троєкурівському цвинтарі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування при форсування річки Дніпро, розвиток бойових успіхів на правому березі та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії сержантові Ульянову Віталію Андрійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3625).
Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (двічі), Дружби народів, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження медаллю «За відвагу». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 березня 2016.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 березня 2016.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 березня 2016.
- Народились 23 лютого
- Народились 1925
- Померли 14 жовтня
- Померли 2011
- Поховані на Троєкурівському цвинтарі
- Випускники Військової академії Генштабу
- Випускники Військової академії бронетанкових військ імені Р. Я. Малиновського
- Члени КПРС
- Генерал-лейтенанти (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 800-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю Жукова
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Уродженці Києва
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Учасники битви за Дніпро
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Депутати Верховної Ради РРФСР
- Померли в Москві