Утьосова Едіт Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Утьосов.
Утьосова Едіт Леонідівна
Основна інформація
Дата народження1 (14) березня 1915
Місце народженняОдеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті21 січня 1982(1982-01-21) (66 років)
Місце смертіМосква, СРСР
Причина смертілейкоз
ПохованняВостряковський цвинтар
Роки активностіз 1933
ГромадянствоРосійська імперія і СРСР
Професіїспівачка
ОсвітаQ4453393?, Академія російського балету імені А. Я. Ваганової і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Співацький голоссопрано
Інструментивокал[d]
Жанриестрада
ЛейблиМелодія
БатькоУтьосов Леонід Осипович
У шлюбі зАльберт Олександрович Гендельштейн
CMNS: Файли у Вікісховищі

Еді́т Леоні́дівна Утьо́сова (1 (14) березня 1915(19150314)[1], Одеса — 21 січня 1982 , Москва) — радянська естрадна співачка, ліричне сопрано. Солістка в оркестрі свого батька Леоніда Йосиповича Утьосова[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Едіт (у побуті Діта) Утьосова народилася в Одесі. Здобула домашню освіту. Вільно володіла англійською, німецькою та французькою мовами. У дитинстві, мешкаючи з батьками в Петрограді, дружила з майбутнім відомим радянським композитором Микитою Богословським, який у восьмирічному віці подарував їй на день народження скомпонований ним вальс[3].

Леонід і Едіт Утьосови, 1940 рік

З 1933 року навчалася в драматичній студії Рубена Симонова, згодом — у Ленінградському хореографічному училищі та Театральному училищі імені Б. В. Щукіна, проте освіту не закінчила, і театральну кар'єру їй зробити не вдалося.

У 1933 році на пропозицію батька вперше заспівала разом з ним на естраді. З 1936 року почала регулярно виступати з оркестром Леоніда Утьосова. Того ж року зіграла головну жіночу роль в антирасистському музичному спектаклі «Темна пляма», музику до якого написав Ісак Дунаєвський[4].

Сам Леонід Утьосов так описував[5] появу Едіт у своєму оркестрі:

Вона не збиралася бути естрадною артисткою. Вона вчилася грати на фортеп'яно та відвідувала Драматичну студію Р. М. Симонова. Я також хотів, щоб моя дочка стала драматичною актрисою. Особливо тому, що розумів: не треба дітям повторювати своїх батьків. Люди безжалісно судять дітей удачливих тат. Не мені говорити про артистичні достоїнства моєї дочки — зазвичай у цих питаннях батькам вірять тільки наполовину. Але я чув від інших про її музікальність, смак і відчуття міри. <…> Не раз я помічав, що варто було Едіт Утьосовій виступити без мене, з якимось іншим ансамблем, як успіх зростав. Мабуть, якщо б вона вигадала собі псевдонім — творчий шлях її був би благополучнішим. Вона прийшла до нашого оркестру в 1936 році, майже відразу після закінчення студии, і не встигла ще проявити себе як драматична актриса. А в нас вона якось одразу прийшлася, як то кажуть, до ладу й відразу стала одним з найактивнішх учасників нашого колективу — не тільки актрисою та співачкою, а й моїм помічником і порадником. А часто і критиком.

Едіт Утьосова пропрацювала в оркестрі батька 17 років, попри постійну критику з боку офіційної влади та недоброзичливців за так звану сімейщину. У середині 1950-х років розпорядженням Міністерства культури СРСР звільнена з оркестру[6].

Була одружена з кінорежисером Альбертом Гендельштейном.

Наприкінці життя захопилася поетичною творчістю. Публікувала вірші в московській пресі.

Нагороджена медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Померла 21 січня 1982 року в Москві від лейкемії, похована поряд із чоловіком на Востряковському кладовищі (129 ділянка)[7]. Через півтора місяці, 9 березня, не стало і її батька.

Найвідоміші пісні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ М. М. Гейзер. Леонид Утёсов. — М. : Молодая гвардия, 2008. — Т. 1271. — С. 322. — 328 p. — (Жизнь замечательных людей) — 5000 прим. — ISBN 978-5-235-03046-6.
  2. ↑ «Одесский вестник». Леонид и Эдит Утёсовы — сердца, звучавшие в унисон[недоступне посилання з Июнь 2019]
  3. ↑ Липовец Ирина Великий Никитос. Издательский Дом «Собеседник» 07.04.2009 на Сайте C-cafe.ru
  4. ↑ Красная книга российской эстрады. Эдит Утёсова. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 29 січня 2021.
  5. ↑ Утёсов Л. О. Спасибо, сердце! Воспоминания, встречи, раздумья. — М., 1976.
  6. ↑ Эдит Утёсова на сайте utesow.narod.ru
  7. ↑ Могила Э. Л. Утёсовой на Востряковском кладбище

Література

[ред. | ред. код]
  • Завьялова И. С. Трагедия прекрасной маркизы: комментарии к письмам. — М.: Комментарий, 2010. — 176 с. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Утьосова_Едіт_Леонідівна&oldid=40491429