Ухсай Яків Гаврилович
| Ухсай Яків Гаврилович | |
|---|---|
| Народився | 13 (26) листопада 1911[1] Слакбаш, Белебеєвський район |
| Помер | 7 липня 1986[1] (74 роки) Чебоксари, РРФСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | поет, драматург |
| Alma mater | МДУ |
| Знання мов | російська і чуваська |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | СП СРСР |
| Жанр | оповідна поезіяd |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |         |
Ухсай Яків Гаврилович (чув. Ухсай Яккăвĕ, нар. 3 (26) листопада 1911, Слакбаш, Белебеєвський район, Росія — пом. 7 липня 1986, Чебоксари, РРФСР) — радянський чуваський поет і письменник, драматург, перекладач, публіцист, член Спілки письменників СРСР (1938). Народний поет Чуваської АРСР (1950). Член ВКП (б) з 1943 року.
Початкову освіту отримав в Біжбулякській школі селянської молоді, потім, в 1930—1933 роках, навчався на літературному факультеті МГУ імені М. В. Ломоносова. Працював кореспондентом московської газети «Комунар», що виходила чуваською мовою.
У 1934—1936 роках поперемінно жив то в Башкирії, то в Чебоксарах і крім власної творчості займався пошуками невідомих робіт Костянтина Іванова, якому доводився троюрідним братом. У грудні 1936 року Ухсай вирішив влаштуватися в Чебоксарах.
У 1937 році Ухсая стали звинувачувати в тому, що він пов'язаний з «ворогами народу». Він разом з Хузангаєм, Талвіром і Чулгасем був публічно зарахований до «охвістя» чуваського націоналіста Метри Юмана[2].
У 1946—1948 роках Ухсай працював редактором альманаху «Таван Атал». У 1948 році став професійний літератором.
У 1950 році Ухсаю було присвоєно звання народного поета Чувашії.
Крім літературної діяльності, Ухсай вів активну природоохоронну роботу. На сторінках республіканської преси він неодноразово піднімав питання захисту лісів від бездумних вирубок, збереження річок та озер, а також боротьби з ярами[3]. Працюючи над питаннями екології Ухсай подружився з Аркадієм Айдаком, головою великого колгоспу «Ленінська іскра» з Ядринського району, який зумів налагодити ефективну боротьбу з ерозією грунтів[4]..
- Петро Чичканов. Ухсай Яків // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 462.
- ↑ а б в Исаев Ю. Н. Чуваська енциклопедія — Чувашское книжное издательство, 2006. — С. 2567. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-X
- ↑ Сунтал, № 5 за 1937 г., стр. 2.
- ↑ Тенюшев И. Я. Оружием публициста // Народность и художественность произведений Я. Г. Ухсая, Чебоксары, 1984 г. — Стр. 48.
- ↑
Поэт Ухсай и председатель Айдак - о земле-кормилице (1985 г.) на YouTube
|
- Народились 26 листопада
- Народились 1911
- Померли 7 липня
- Померли 1986
- Померли в Чебоксарах
- Випускники Московського університету
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Радянські поети
- Чуваські перекладачі