У неділеньку у святую…
| У неділеньку у святую… | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1848 | |||
| Опубліковано | 1867 | |||
|
| ||||
«У неділеньку у святую…» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1848 року на Косаралі.
Зберігся чистовий автограф вірша у «Малій книжці»[1]. Автограф не датовано. Вірш датується дослідниками за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848-го та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848—1849 роках на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848-го, місце написання — Косарал[2].
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 45 у восьмому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 років (до арешту 23 квітня). Під час переписування він вставив слово в рядку 4, замінив слово в рядку 9, виправив описки у рядках 5, 26, 67, 75. До «Більшої книжки» вірш не перенесено[2].
Вперше вірш надруковано за «Малою книжкою» з кількома відхиленнями від авторського тексту («бджола» замість «пчола», «сходились» замість «сходилися», «здіймає» замість «знімає» тощо) у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867 рік, стор. 233—235). Всі зазначені відступи від автографа припущені в рукописному оригіналі для складання цього видання[3]. Того ж року за «Кобзарем» 1867 року вірш «У неділеньку у святую…» опубліковано у книжці: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867 рік, том 2, стор. 114—116)[2].
Вірш написано на історичну тему з часу визвольної боротьби українських козаків проти польської шляхти. В основу сюжету Шевченко поклав події, яких насправді не було: обрання Г. Лободи козацьким гетьманом і його відмову від гетьманства на користь С. Наливайка[4].
Основні джерела сюжету вірша — стаття І. Срезневського «Сказание летописцев и предания…» (Запорожская старина, Харків, 1833—1834 роки, частина 1, книга 3, стор. 94) та пісня-стилізація народних дум того самого автора «Подвиги Лободы» (Запорожская старина, Харків, 1833 рік, частин 1, книга 1, стор. 53 — 58). З цих творів Шевченко запозичив високу оцінку історичної постаті Григорія (у вірші його, слідом за І. Срезневським, названо Іваном) Лободи, в якій відбилися суб'єктивні погляди І. Срезневського на цього діяча, а також відомості про раду в Чигирині, пропозицію Лободи обрати гетьманом Наливайка, деякі інші деталі цієї події, якої насправді не було. Факт обрання гетьманом у Чигирині Лободи та його відмову від гетьманства на користь Наливайка поет домислив[5]. Окремі мотиви та образи вірша, його стиль походять від українських дум[2]. Епізод з Лободою та його промова на раді мають своїми джерелами думу «О смерти Хмельницкого» та початок думи «Восстание Наливайка», надруковані 1834 року М. Максимовичем:
Бо я стар, болію,
Більше гетьманом не здолію!
Будем ми старих людей біля його держати,
Будуть вони його научати, будем його добре поважати,
Тебе, батька нашого, гетьмана, споминати!..
То Хмельницький теє зачував, великую радість собі мав,
Сідою головою поклін отдавав, сльози пролива— «Украинские народные песни, изданные М. Максимовичем», Москва, 1834 рік, частина 1, стор. 45 — 46[2]
Ой у нашій у славній Україні
Бували колись престрашнії злигодні, бездольнії години— Там само. — С. 21[2]
3 — 8-й, 11 — 13-й рядки твору генетично пов'язані з «Песней о Лободе» — фальсифікацією під історичну пісню, вміщену М. Максимовичем в «Украинских народных песнях» (1834 рік, стор. 88 — 90), і з думою «Про Хмельницького та Василя Молдавського» (Народные южнорусские песни / Издание Амвросия Метлинского, Київ, 1854 рік, стор. 391—395). Описуючи церемонію обрання гетьмана, Шевченко спирався на «Историю русов»: «…И он, по обычаю, поздравлен и прикрыт от чинов и товариства знаменами и шапками и провозглашен гетманом с пальбою из пушек и ружьев и с музыкою войсковою, игравшею по городу на всех перекрестках и площадях…» («История русов, или Малой России / Сочинение Георгия Кониского, архиепископа белорусского», Москва, 1846 рік, стор. 141)[2].
Вірш написано в стилі народних дум, від яких поет взяв віршову форму (ритміку, риму), епічний тон розповіді, традиційні вирази. Від народних дум вірш Шевченка відрізняється більшою композиційною стрункістю, стислістю й художньою довершеністю. Як і в інших історичних поезіях Шевченка, історія тут звернена до сучасності. Своїм волелюбним пафосом вірш спрямований проти самодержавного ладу[4].
Музику до твору написав К. Стеценко[6].
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 341—344
- ↑ а б в г д е ж «У неділеньку у святую…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 145—146; 640—642.] litopys.org.ua Процитовано 17 травня 2024
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 86, арк. 15 — 16 звор.
- ↑ а б «У неділеньку у святую…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 283—298.] litopys.org.ua Процитовано 17 травня 2024
- ↑ див.: Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезія 1847—1861 рр. — К., 1968. — С. 139—145
- ↑ Літ.: Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847—1861 pp. К., 1968
- «У неділеньку у святую…» у Шевченківському словнику
.png)