Фаб'єн Галтьє
Фаб'єн Галтьє фр. Fabien Galthié | ||
Особові дані | ||
---|---|---|
Дата народження | 20 березня 1969 (55 років) | |
Каор, Франція | ||
Зріст | 180 cм[1][2] | |
Вага | 84 кг | |
Позиція | півзахисник | |
Юнацькі клуби | ||
1977—1981 1981—1986 |
Турнефей Колом'є | |
Професіональні клуби* | ||
Роки | Клуб | Ігри (очки) |
1986—1995 1995 1995—2001 2001—2003 |
Колом'є Вестерн Провінс Колом'є Стад Франсе |
31 (20)[1] |
Національна збірна | ||
Роки | Збірна | Ігри (очки) |
1991—2003 | Франція | 64 (49)[2] |
Тренерська діяльність** | ||
Сезони | Команда | Місце |
2004—2008 2010—2014 |
Стад Франсе Монпельє Еро |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
** Тільки на посаді головного тренера. |
Фаб'єн Галтьє (фр. Fabien Galthié; 20 березня 1969, Каор) — французький регбіст, тренер. Зазвичай грав на позиції півзахисника, а більшу частину ігрової кар'єри провів у французькій команді Колом'є. Галтьє представляв збірну Франції в 64 міжнародних зустрічах. Чотири рази спортсмен грав на чемпіонатах світу, а на кубку світу 2003 року був капітаном національної команди. Колишній головний тренер збірної Франції, Бернар Лапорт, охарактеризував Фаб'єна як найкращого скрам-хава в історії Франції[3].
У 2002 році спортсмен був визнаний найкращим гравцем року за версією IRB.
Фаб'єн народився в Каору, хоть і виріс у Монжесті[4]. Його бабуся і дідусь по материнській стороні зуміли втекти перед Франкістською Іспанією і почали займатись фермерством у Лот[5]. Його батько Жан-Ноель працював техніком, а мати у філії Кредіт Агріколь[6]. У нього є молодший брат, Патріс, який також є регбістом і грає лише на любительському рівні[7]. Фаб'єну було шість років, коли вони переїхали в Тулузу[6].
Батьки дали Фаб'єна в школу, де він спочатку отримав ступінь бакалавра, а вже потім і магістра в галузі в галузі комерційного варіанту інженерних комунікацій у Тулузі[8]. Він закінчив навчання в 1996 році і почав працювати в аерокосмічній компанії Аероспасьяль. Потім він працював у банку Сосьєте Женераль, а вже в 1999 році працював у філії того ж банку в Колом'є[9].
Фаб'єн Галтьє почав грати в регбі в містечку Турнефей, яке знаходиться в передмісті Тулузи. Регбійний клуб був заснований у 1977 році батьком та його друзями[10]. Через нестачу персоналу, клуб об'єднався з Колом'є[11] з міста Колом'є, яке віддалене о 2 кілометри від Турнефей[12].
В період з 1989 по 1991 рік, Фаб'єн був гравцем Університетської збірної Франції.
Галтьє здобув свою першу шапку в 22 роки (22 червня 1991). Міжнародний дебют гравця відбувся влітку 1991 року під час гри зі збірною Румунії[2] в Бухаресті[13]. П'єр Бербізьє, який вже на той час регулярно грав у команді Франції (1981—1991) — 56 матчів[14], не попав у список гравців на чемпіонаті світу з регбі 1991 року отримав серйозну травму[15]. У тому ж році його замінив Фаб'єн.
Франція виграла матч проти Румунії з рахунком 33:21. Фаб'єн був одним з 26 гравців вибраних репрезентувати Франції під час чемпіонату світу з регбі[16]. Фаб'єн заграв у трьох матчах. Франція виграла матч проти Канади з рахунком 19:13[17]. Франція зустрілась у фіналі з Англією і програла (19:10). у 1989 програли в Твікенем (11:0); у 1990 в Парижі (26:7); і у 1991 знову в Твікенем (21:19)[18].
У 1992 році, Фаб'єн Галтьє взяв участь у турнірі п'яти націй (3 матчі). Після того як збірна Франції програла збірній Англії з рахунком 13:31[19] · [20] та програла зі збірною Шотландії тренери засумнівались у Галтьє[21]. Під час останньої гри на турнірі на полі замість Галтьє грав Обен Вібер[22].
У сезоні 1991—1992 чемпіонату Франції, Фаб'єн разом з командою Колом'є перший раз за 10 років після вступу команди в перший дивізіон дійшли до чвертьфіналу[23]. У чвертьфіналі команда розгромила супротивника — Перпіньян з рахунком 10:9. Річний бюджет клубу склав тоді тільки чотири мільйони франків[23]. Для порівняння, бюджет Тулузи у 1987 році становив 4,5 мільйона франків, а в 1997 році — 8,5 мільйона[24].
Після того, як Фаб'єн пропустив декілька важливих матчів, втім матч проти збірної Аргентини (червень 24:20) та проти Спрінгбокс(жовтень) позиція захисника дісталась Обену Вібер. Проте, його не було обрано для участі в турнірі п'яти націй 1993 року. Фаб'єн взяв участь у Середземноморських іграх 1993 [25]. 11 листопада 1993 в перший раз його було запрошено долучитись до команди Французькими Варварами, щоб розіграти матч проти Австралії в Клермон-Ферран. Барбаріанс Франсе програли (26:43)[26].
Колом'є виграли три перші матчі турніру п'яти націй 1994, проте програли матч з Англією (18:14) на стадіоні Парк де Пренс. Фаб'єн Галтьє та Алан Пену не виправдали очікувань[27]. Місце Фаб'єна зайняв Алан Макаб'ю, а Алана Пену замінив Тьєррі Лакруа[28].
Гі Акосбері зайняв місце Фаб'єна під час турне проти збірної Нової Зеландії. Франція виграла два тестові матчі проти Ол Блекс[29] · [30].
У 1994, взяв участь у турне по Австралії разом з Барбаріанс Франсе. 26 червня 1994 року було розіграно матч проти Університету Сіднея. Варвари виграли 62:36[31]. 29 червня 1994 відбувся матч проти Австралійських Варварів на крикетному полі Сіднея. Франція виграла 29:20[32]. 6 вересня 1994 року його було замінено іншим гравцем у грі проти Барбаріанс на Стад Шарлеті в Парижі. Він замінив Ніка Фарр-Джонса. Барбари виграли 35:18[33].
Фаб'єн не виступав у турнірі п'яти націй 1995.
Після того, як його не було обрано репрезентувати Франції в чемпіонаті світу з регбі 1995, він переселився до Кейптаун, аби працювати по професії в Англії. «Розчарований, що мене не вибрали, я лишив спорт у Південно-Африканській Республіці. Річард Пул-Джонс порадив мені зв'язатись з англійський клубом Фолс Бей, якого тренером був Нік Маллетт. У той час я працював за квартиру, машину і зарплату в 3000 франків у місяць[34]. Півроку пізніше, 8 квітня 1995 року, він покинув роботу як отримав звільнення без отримання зарплати від роботодавця, Аероспасьяль[35].
Після отримання травми[36] півзахисником Гі Акосбері, Галтьє повернувся на свою попередню позицію[37]. Обен Вібер, другий півзахисник Франції заграв у матчі проти Тонги, в кінцевому матчі проти Шотландії та в грі проти Ірландії перед втратою своєї позиції[25]. Фаб'єн заграв у півфінальному матчі проти збірної Нової Зеландії[38], який Франція програла. Нік Фарр-Джонс, капітан та півзахисник команди на час чемпіонату світу з регбі 1991 року вірив, що «Фаб'єн внесе багато доброго в гру»[39]. Фаб'єн Галтьє також брав участь у виграшному матчі за третє місце: Франція проти Англії (19:9)[40].
У 1996, він став учасником турніру п'яти націй 1996, в якому розіграв лише матч проти збірної Уельсу[41], де дізнав серйозної травми правої щиколотки. У 1997, Фаб'єн виступив на позиції півзахисника під час відкриття турніру п'яти націй 1997 (Франція проти Збірна Ірландії з регбі). В другій половині грі, гравець вивихнув коліно і не заграв вже жодного матчу в турнірі, в тім числі і матчі Великого шолома. У першому ж матчі його було замінено Філіпом Карбону[42]. Через травму, Фаб'єн стратив ще пів року[43].
23 листопада 1996 року він виступив разом з Барбаріанс Франсе проти Південної Африки в Брів. Варвари виграли з рахунком 30:22[44]. Без свого міжнародного півзахисника, команда Колом'є дійшла до чвертьфіналу чемпіонату Франції з регбі 1996—1997, в якому була змушена розіграти матч проти Тулузи. 18 жовтня 1997 року Фаб'єн Галтьє допоміг Франції здобути перемогу над Італією (30:19)[41]. Після 25-ї хвилини, Фаб'єн отримав травму ключичної дислокації і не заграв у наступних двох матчах латинського кубка з регбі[45]. Лишень пізніше він розіграв матч проти Спрінгбокс[46]. У першому тестовому матчі Франція програла з рахунком 32:36. Тиждень пізніше, на останньому матчі, який проходив на Парк де Пренс, Франція осоромилась і програла 10:52.
На турнірі п'яти націй 1998 та 1999, Францію репрезентував Філіп Карбону[42].
У сезоні 1997—1998, Колом'є дійшли до півфіналу фінального чемпіонату і виграли Європейський кубок з регбі, залишаючись непереможеними[47]. Команда послідовно перемагала всі інші клуби, АСМ Монтферрад, Стад Франсе (регбійний клуб) та Ажен[47]. Це був останній сезон Колом'є в аматорській обстановці: гравці стали співробітниками, 100 % фахівцями[47].
Протягом 1998—1999 сезону чемпіонату, товариші по команді Фаб'єна Галтьє вийти в чвертьфінал. У команді еволюціонували Марк Даль Мазо, Патрік Табакко, Девід Скреля та Жан-Люк Садорні під керівництвом Жака Брюнель, який покинув клуб на хороших умовах після завершення чотирьох річного контракту[48]. Команді Колом'є вдалось вийти у фінал Кубка Хайнекен 1998—1999, але вже 30 січня 1999 року вони програли гру проти Ольстера. Матч пройшов на стадіоні Ленсдаун Роуд у Дубліні.
У 1999 році регбіст відправився на чемпіонат світу уже втретє після червневого турне проти Тонги (поразка 20:16), Самої та Нової Зеландії (поразка в Веллінгтоні 54:7)[49]. Галтьє не попав разом з Жаном-Клодом Скреля та П'єром Вільпру в список тридцяти гравців вибраних до участі в чемпіонаті світу з регбі 1999[50]. Філіп Карбону поранив себе під час підготовки (травма коліна — серпень). П'єр Міньйоні також отримав травму і його замінив Колюмеран. Після 10 хвилин гри проти Фіджі, він став півзахисником і зайняв місце Стефана Кастенель[51]. В матчах плей-офф, Аргентина виграла матч проти Ірландії на Лаунсдаун Роуд 24 жовтня 1999 року (47:26)[49].
Фаб'єн Галтьє не дуже полюбляв тренерів. В липні він сказав: «Якщо я побачу когось з них на вулиці, я навіть не привітаюсь з ними»[49]. У півфіналі, Франція зустрілась з Ол Блекс і незважаючи на дві спроби виконані їхнім найкращим гравцем Джона Лому, Франція програла 43:31[52]. Цей півфінальний матч, який пройшов на лондонському стадіоні Твікенем, став однією з найяскравіших подій турніру. Фаб'єн так прокоментував цю подію: «Це була найкраща гра всього мого життя. Найскладніша. Найдосконаліша. Найінтенсивніша.»[53] Франція вже на початку другої половини гри вигравала з рахунком 24:10[53]. Фаб'єн викинув м'яч поза оборону, його злапав Крістоф Домінічі і Франція отримала значну перевагу[54]. Крім того, національна збірна здобула ще дві спроби і майже наприкінці гри рахунок був 33:7[52].
Французька команда виграла срібні медалі, поступившись у фіналі австралійцям (35:12)[55].
У 2000 році команда Галтьє вийшла в фінал чемпіонату Франції, проте сам гравець пропустив вирішальний матч. Колом'є програли суперникам з Стад Франсе (23:28), і в наступному сезоні Галтьє поповнив склад чемпіонів. У 2001 році гравець був призначений капітаном національної збірної. Через рік збірна успішно виступила на Кубку шести націй, завоювавши Великий шолом за перемогу над усіма опонентами. Тоді ж регбіст став лауреатом премії Гравець року за версією провідної регбійної організації, а наставник французів Бернар Лапорт був визнаний найкращим тренером року.
Галтьє взяв участь у чемпіонаті світу-2003 вже як капітан команди. У третій грі турніру проти шотландців збірна завоювала бонусне очко завдяки четвертій спробі лідера команди. Останню гру групового етапу проти США Галтьє також пропустив. Чвертьфінальний матч проти Ірландії команда виграла, однак у півфіналі поступилася англійцям (7:24), які згодом взяли кубок. По завершенні турніру гравець заявив про завершення своєї спортивної кар'єри в збірній.
Свій єдиний трофей на клубному рівні регбіст завоював у заключному матчі своєї кар'єри. 7 червня 2003 роки команда Стад Франсе стала чемпіоном країни, обігравши в фіналі першості Тулузу (32:18).
Після того, як тренер Стад Франсе, Нік Маллетт, покинув свій пост, його наступником став Галтьє. У сезоні 2004/05 парижани вийшли в фінал чемпіонату і кубка Хейнекен, поступившись, втім, обидва титули ( Біарріц і Тулузі відповідно). Через рік клуб грав у півфіналі внутрішнього чемпіонату, де знову виявився слабшим від Тулузи. На європейській арені колектив також залишився без призів, програвши з англійськими Лестер Тайгерс.
У 2008 році Галтьє покинув пост тренера і став експертом на національному телеканалі France 2 і каналі приватної радіостанції Europe 1. У листопаді-грудні 2008 року фахівець співпрацював з тренерським штабом збірної Аргентини. У 2010 році Галтьє підписав трирічний контракт із клубом Монпельє Еро. У перший же рік роботи з командою Галтьє вивів підопічних у фінал чемпіонату.
- ↑ а б Galthié Fabien. itsrugby.fr. Процитовано 7 червня 2015.
- ↑ а б в Fabien Galthié (англ.). espnscrum.com. Процитовано 18 травня 2015..
- ↑ [1]
- ↑ À Montgesty, les Galthié tous derrière Fabien. ladepeche.fr. Процитовано 18.05.2015..
- ↑ Éric Collier. Portrait. Fabien Galthié a su trouver sa place dans le XV de France. lemonde.fr. Процитовано 25.05.2015..
- ↑ а б Fabien Galthié. vsd.fr. Архів оригіналу за 2 січня 2011. Процитовано 18.05.2015..
- ↑ Philippe Lauga. Patrice Galthié, joueur de Nationale…. ladepeche.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Sup de Co forme des joueurs du Stade. ladepeche.fr. Процитовано 1.06.2015..
- ↑ Pascal Galinier et Pascale Santi. Pour les sponsors, la Coupe était bien pleine. lemonde.fr. Процитовано 24.05.2015..
- ↑ Histoire & Palmarès. tournefeuille-rugby.clubeo.com. Процитовано 21.05.2015.
- ↑ Fabien Galthié se souvient de ses débuts dans l'ovalie. ladepeche.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Les experts de Midi Pyrénées aux micros de France Télévision. midipyrenees.fr. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Rugby : quatre Béglais dans le XV de France contre la Roumanie. lemonde.fr. Процитовано 20.05.2015.
- ↑ Pierre Berbizier. espnscrum.com. Процитовано 20.05.2015.
- ↑ Eux aussi ont été recalés avant une Coupe du monde. lequipe.fr. Процитовано 20.05.2015.
- ↑ Rugby: Coupe du monde. Une sélection française sans surprise. lemonde.fr. Процитовано 20.05.2015.
- ↑ Rugby: Coupe du monde : 1991 (Europe). news.bbc.co.uk. Процитовано 23.05.2015..
- ↑ L'Angleterre bat la France 19 à 10. La clé anglaise. lemonde.fr. Процитовано 23.05.2015.
- ↑ France 13 - 31 England (англ.). espnscrum.com. Процитовано 21.05.2015.
- ↑ RUGBY : le Tournoi des cinq nations. Malentendu franco-britannique. lemonde.fr. Процитовано 21.05.2015.
- ↑ Rugby : Tournoi des cinq nations Requiem pour le "french flair". lemonde.fr. Процитовано 21.05.2015.
- ↑ Rugby : Tournoi des cinq nations. La composition de l'équipe de France face à l'Irlande. lemonde.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ а б Rugby : les quarts de finale du championnat de France Colomiers, banlieue ovale. lemonde.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ La mémoire du stade toulousain. 1987-1997. Paragraphe:la sociologie. stadetoulousain.fr. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 16.06.2015..
- ↑ а б Jeux Méditerranéens en Languedoc-Roussillon en 1993 (PDF). cijm.org.gr. Архів оригіналу (Pdf) за 24.06.2014. Процитовано 24.05.2015.
- ↑ Barbarian Rugby Club vs Australie. www.barbarianrugbyclub.com. Архів оригіналу за 26.12.2016. Процитовано 18.12.2016.
- ↑ Rugby. La quatrième journée du Tournoi des cinq nations. L'Angleterre s'impose (18-14) au Parc des Princes - Les décalages du Quinze de France. lemonde.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Rugby. Pour rencontrer l'Écosse un Quinze de France remanié dans toutes ses lignes. lemonde.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Jacques Maigne. Au bout de la terre, les Français marquent un essai du bout du monde. liberation.fr. Процитовано 23.05.2015..
- ↑ Éric Collier et Philippe Périn. Quand les Bleus jouaient comme des Blacks. liberation.fr. Процитовано 23.05.2015..
- ↑ Université de Sydney vs Barbarian Rugby Club. www.barbarianrugbyclub.com. Архів оригіналу за 26.12.2016. Процитовано 18.12.2016.
- ↑ Barbarians Australiens vs Barbarian Rugby Club. www.barbarianrugbyclub.com. Архів оригіналу за 26.12.2016. Процитовано 18.12.2016.
- ↑ Barbarian Rugby Club vs Barbarians Britanniques. www.barbarianrugbyclub.com. Архів оригіналу за 26.12.2016. Процитовано 18.12.2016.
- ↑ Galthié ouvre l'album aux souvenirs. lemonde.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ L'international Fabien Galthié va quitter la France le 8 avril pour aller jouer six mois en Afrique du Sud. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ Matthieu Gherardi. 1995: L'union sud-africaine. ladepeche.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Ombres et lumières. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ Le XV de France se trouve une charnière par défaut pour affronter les Springboks. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ Solidité de l'Afrique du sud. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ England 9 - 19 France (англ.). espnscrum.com. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ а б Pascal Ceaux. Une résurrection sportive encore stoppée par la malchance. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ а б Philippe Carbonneau (англ.). espnscrum.com. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Rugby : Fabien Galthié devra observer un repos de six mois. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ Barbarian Rugby Club vs Afrique du Sud. www.barbarianrugbyclub.com. Архів оригіналу за 26.12.2016. Процитовано 18.12.2016.
- ↑ Deux joueurs appelés en renfort. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ Éric Collier. Face aux Springboks, l'équipe de France veut exploiter la dynamique des clubs. lemonde.fr. Процитовано 22.05.2015..
- ↑ а б в Historique et palmarès. colomiers-rugby.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ C.A. Jacques Brunel part à Pau mais personne ne l'oublie à Colomiers. ladepeche.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ а б в Récit de la section sports. Les Bleus, du doute à l'union sacrée. lemonde.fr. Процитовано 20.05.2015..
- ↑ Pascal Ceaux. Fabien Galthié, un rebelle derrière la mêlée. lemonde.fr. Процитовано 20.05.2015..
- ↑ Éric Collier. Fabien Galthié titularisé pour le quart de finale du XV de France. lemonde.fr. Процитовано 20.05.2015..
- ↑ а б 1999: France 43-31 N Zealand (англ.). news.bbc.co.uk. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ а б Les Bleus, les Blacks et la Coupe du monde (épisode 2). tempsreel.nouvelobs.com. Процитовано 21.05. 2015..
- ↑ Le Top 5 des exploits mémorables face aux All Blacks. rugbyrama.fr. Процитовано 21.05.2015..
- ↑ Éric Collier. Le rêve bleu se brise sur la muraille australienne. lemonde.fr. Процитовано 24.05.2015..