Федчишин Анатолій Миколайович

Федчишин Анатолій Миколайович
Федчишин Анатолій Миколайович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	11 листопада 1981; Любомль
Смерть	10 серпня 2014 (32 роки); Іловайськ
Псевдо	«Білий»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Формування	ДУК
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федчишин.

Анато́лій Микола́йович Федчи́шин (11 листопада 1981(19811111) — 10 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — командир Рівненської розвідгрупи Добровольчого українського корпусу «Правого Сектору».

Життєпис

Народився 1981 року в місті Любомль (Волинська область); закінчив любомльську ЗОШ № 3. У 2001 році закінчив Шацький лісовий технікум за спеціальністю лісове господарство. Після служби в армії, у 2002 році пішов працювати до ДП «Любомльський лісгосп» майстром, де працювали свого часу його батько й дід, згодом — кранівником ККС. Член Любомльської районної організації «Правого сектора» Волині. З березня 2014 року, разом із братом Володимиром — доброволець, керівник Рівненської розвідгрупи Добровольчого Українського Корпусу. Служив у Донецькій області в батальйоні територіальної оборони «Дніпро-2» у мобільній розвідувальній штурмовій групі, псевдо «Білий». Професійно володів снайперською гвинтівкою. Брав участь у боизько 60 бойових епізодах, в одному із боїв зазнав поранення, лікувався в дніпропетровському госпіталі. З лікування повернувся, коли підрозділ вів бої за Іловайськ.

Загинув 10 серпня 2014-го від кулі снайпера в бою за Іловайськ Донецької області — був у складі рівненської розвідгрупи з 12 людей під керівництвом Валентина Манька, яка допомагала «Азову» штурмувати селище. Тоді ж загинув Олег Тарасюк та вояки «Кривбасу» Сергій Бонцевич й Олександр Палій. Розвідувальна група поставлене завдання виконала.

Залишилися батьки, дружина Галина та дві доньки — 2007 р.н. Вікторія та 2010 р.н. Дарина, брат Володимир, сестра Ольга.

Нагороди

В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].

Вшанування

В Любомлі відкрито стелу, де серед семи вшанованих Героїв є й Анатолій Федчишин.
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 27.
Відзнака ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
«Іловайський Хрест» (посмертно).
В любомльській ЗОШ № 3 відкрито пам'ятну дошку його честі.
вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.^[2]

Примітки

Посилання

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Дзвін Пам'яті пролунав двадцять п'ять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

[1]

[2]