Ференц Пульський

Ференц Пульський
Народився	17 вересня 1814(1814-09-17)[…]  Пряшів, Австрійська імперія
Помер	9 вересня 1897(1897-09-09) (82 роки)  Будапешт, Австро-Угорщина
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина
Діяльність	політик, археолог, колекціонер мистецтва, письменник
Членство	Угорська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв
Партія	Address Partyd і Deák Partyd
У шлюбі з	Therese von Pulszkyd
Діти	Károly Pulszkyd, Ágost Pulszkyd, Polixénia Pulszkyd і Garibaldi Pulszkyd
Ференц Пульський у Вікісховищі

Ференц Аурел Пульський де Чельфальва ет Любоч (угор. Ferenc Aurél Pulszky de Cselfalva et Lubócz 17 вересня 1814(18140917), Пряшів, Словаччина — 9 вересня 1897, Будапешт) — угорський політик, письменник і археолог.

Життєпис

Вивчав філософію і право в навчальних закладах рідного міста і в Мішкольці. Згодом подорожував за кордон. Особливу увагу Пульського привернула Англія, а за опублікований щоденник подорожей цією країною (Aus dem Tagebuch eines in Grossbritannien reisenden Ungarns, Pesth, 1837) він був обраний членом Угорської академії наук.

У 1840 був обраний до австрійського парламенту, а в 1848 призначений на посаду в міністерство фінансів Угорщини і в тому ж році переведений на аналогічну посаду до Відня при заступництві князів Естергазі.

Звинувачений у зв'язках з революціонерами, Пульський втік до Будапешта, де завдяки покровителям зміг уникнути арешту. Брав участь в Угорській революції, потім разом з Лайошем Кошутом виїхав до Англії і з ним здійснив подорож по США. У співавторстві зі своєю дружиною написав оповідання про свою подорож під назвою «Біле, червоне, чорне» (White, Red, Black, 3 vols., London, 1853).

Заочно засуджений до смерті (1852) військовим трибуналом. У 1860 переїхав до Італії, брав участь у невдалому поході Джузеппе Гарібальді на Рим (1862), відбував ув'язнення в Неаполі. Помилуваний імператором Австрії в 1866, повернувся в Угорщину і знову зайнявся політикою. У 1867—1876 і 1884 був членом Угорського парламенту, вступив в партію Деака.

Окрім політичної діяльності, він очолював літературну секцію Угорської академії, був директором Угорського національного музею в Будапешті, де займався археологічними дослідженнями. Ввів в археологію термін «мідний вік» (1876).

Також був письменником: автор творів «Якобінці в Угорщині» (Die Jacobiner in Ungarn, Leipzig, 1851), «Моє життя і мій час» (Életem s korom, Pest, 1880). Багато його трактатів про проблеми Угорщини опублікувала Пештська академія.

Джерела

• János György Szilágyi, «A Forty-Eighter's Vita Contemplativa: Ferenc Pulszky (1814—1889)», The Hungarian Quarterly, 39: 149 (Spring 1998) [1]
• Reminiscences of Kossuth and Pulszky, published by FW Newman in 1888

Посилання

• Пульский, Франц-Аврелий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)