Формація Гелл-Крік
| Формація Гелл-Крік | |
 | |
| Кінець існування | Данський ярус |
|---|---|
| Початок існування | Маастрихтський ярус |
| Країна |
 США |
| Адміністративна одиниця | Північна Дакота |
| Статус спадщини | National Natural Landmarkd |
| Описано за адресою | ngmdb.usgs.gov/Geolex/UnitRefs/HellCreekRefs_8598.html |
| Викопні, знайдені в цьому стратоні | T. rexd, Nanotyrannusd, Dinotyrannus megagracilisd, A. molnarid, Aublysodon cf. mirandusd і Albertosaurus megagracilisd |
| Лежачий бік | Fox Hills Formationd |
| Висячий бік | Fort Union Formationd |
 | |
46°54′ пн. ш. 101°30′ зх. д. / 46.9° пн. ш. 101.5° зх. д.
Формація Гелл-Крік (Hell Creek Formation, букв. «пекельний струмок») — інтенсивно досліджуваний відклад переважно верхньокрейдових і деяких нижньопалеоценових порід у Північній Америці. Формація простягається над частинами Монтани, Північної Дакоти, Південної Дакоти та Вайомінгу[1]. Названа на честь відслонень, що вивчалися вздовж Гелл-Крік, поблизу Джордана, штат Монтана. У Монтані формація Гелл-Крік накладається на формацію Фокс-Гіллз. У 1966 році Служба національних парків США оголосила територію розкопок у Гелл-Крік національною природною пам'яткою.
Це серія прісних і солонуватих глин, аргілітів та пісковиків, що сформувалися у маастрихтському—данському періодах (відповідно, кінець крейди та початок палеогену) внаслідок флювіальної активності в мінливих річкових руслах і дельтах, а також поодиноких торф'яних боліт уздовж низько розташованої східної континентальної околиці, що прилягала до пізньокрейдяного Західного внутрішнього моря[2]. Клімат був м'яким, а наявність крокодилів і пальм свідчить про субтропічний і помірний клімат, без тривалих щорічних холодів. Відома багата на іридій крейдово-палеогенова межа, що відокремлює крейду від кайнозою, проявляється у вигляді переривчастої, але чітко вираженої тонкої маркерної товщі всередині формації та над нею, поблизу її кордону з вище лежачою формацією Форт-Юніон.
Найбільша у світі колекція скам'янілостей з Гелл-Крік зберігається і виставляється в Музеї Скелястих гір у Бозмені, штат Монтана[3]. Представлені зразки є результатом проєкту «Гелл-Крік», спільної ініціативи музею, Університетів штату Монтана та Вашингтон[4], Каліфорнійського університету в Берклі, Університетів Північної Дакоти та Північної Кароліни, що розпочалася у 1998 році.
Формація Гелл-Крік в Монтані перекриває формацію Фокс-Гіллз і підстилає формацію Форт-Юніон. Межа з останньою проходить поблизу крейдово-палеогенової межі (K-Pg), що визначає кінець крейдяного періоду і датується віком 66 ± 0,07 млн років тому[5]. За оцінками, 90 метрів товщини формації були відкладені приблизно за 2 мільйони років[6].
У формації Гелл-Крік були знайдені рештки багатьох тварин, включаючи динозаврів. Її розташування на стику східного узбережжя Ларамідії та прилеглого західного мілководдя Західного внутрішнього моря, що постійно оновлювалось та пересихало, забезпечило збереження скам'янілостей як морських, так і наземних істот[7]. До хребетних належали динозаври, птерозаври, крокодили, хорістодери, ящірки, змії, черепахи, жаби, саламандри, риби та ссавці. Формація зберегла вражаюче різноманіття безхребетних (включаючи амонітів), морських рептилій (в тому числі мозазаврів, плезіозаврів та морських черепах) та амфібій. Серед найвідоміших знахідок динозаврів — тиранозавр, трицератопс, орнітомімові, ценагнатиди, різноманітні дрібні тероподи, пахіцефалозаври, анкілозаври, лускаті та комахи, знайдені в бурштині[8]. Найповніший з коли-небудь знайдених скелетів гадрозаврів, едмонтозавр, на ім'я «Дакота» (або зразок NDGS 2000), був знайдений у 2000 році з формації Гелл-Крік і отримав широкого розголосу завдяки документальному фільму National Geographic, що вийшов в ефір у грудні 2007 року. Зуби акул і скатів іноді знаходять у річкових відкладеннях формації, що свідчить про те, що деякі з цих таксонів тоді, як і зараз, були пристосовані до прісної води. Фауна Гелл-Крік загалом філогенетично більш схожа на східноазійські та канадсько-аляскинські фауни, ніж на більшість кампанських північноамериканських фаун.
- ↑ White, Paul D.; Fastovsky, David E.; Sheehan, Peter M. (1998-02). Taphonomy and Suggested Structure of the Dinosaurian Assemblage of the Hell Creek Formation (Maastrichtian), Eastern Montana and Western North Dakota. PALAIOS. Т. 13, № 1. с. 41. doi:10.2307/3515280. Процитовано 9 вересня 2024.
- ↑ Fowler, Denver (5 листопада 2020). The Hell Creek Formation, Montana: A Stratigraphic Review and Revision Based on a Sequence Stratigraphic Approach. Geosciences (англ.). Т. 10, № 11. с. 435. doi:10.3390/geosciences10110435. ISSN 2076-3263. Процитовано 9 вересня 2024.
- ↑ Boswell, Evelyn (2 квітня 2007). Paradise in Hell Creek. Montana State University (англ.). Процитовано 9 вересня 2024.
- ↑ Hell Creek Project – Wilson Lab (амер.). Процитовано 9 вересня 2024.
- ↑ Husson, Dorothée; Galbrun, Bruno; Laskar, Jacques; Hinnov, Linda A.; Thibault, Nicolas; Gardin, Silvia; Locklair, Robert E. (2011-05). Astronomical calibration of the Maastrichtian (Late Cretaceous). Earth and Planetary Science Letters (англ.). Т. 305, № 3-4. с. 328—340. doi:10.1016/j.epsl.2011.03.008. Процитовано 9 вересня 2024.
- ↑ LeCain, Rebecca (1 січня 2010). Magnetostratigraphy of the Hell Creek and lower Fort Union formations in northeast Montana. Master's Theses and Capstones. Процитовано 9 вересня 2024.
- ↑ Richardson, T. (2008). Spatial arrangements of fossil species at the Hell Creek formation: Perspectives and conclusions. International Journal of Paleogeology. 12 (24).
- ↑ DePalma, Robert (2010). Preliminary Notes on the First Recorded Amber Insects from the Hell Creek Formation (PDF) (англ.). The Journal of Paleontological Sciences. с. 7.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |