Перейти до вмісту

Франк Семен Людвигович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франк Семен Людвигович
Народження16 (28) січня 1877[1]
Москва, Російська імперія
Смерть10 грудня 1950(1950-12-10)[2][3][…] (73 роки)
Лондон, Велика Британія
ПідданствоРосійська імперія
Знання мов
  • російська[3][5]
    • Діяльність
  • викладач університету, психолог
    • ВикладавСаратовський університет, МДУ і Санкт-Петербурзький Імператорський університет
    Основні інтересиросійська філософія
    Alma materЮридичний факультет Московського державного університетуd (невідомо), Лазаревський інститут східних мов (1892) і Імператорський Казанський університет (невідомо)
    Літературний напрямRussian religious philosophyd
    ПартіяКонституційно-демократична партія і Союз визволення
    Конфесіяправослав'я і юдаїзм
    Брати, сестриLéon Zackd і Mikhail Frankd
    CMNS: Франк Семен Людвигович у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Семен Людвігович Франк (16 [28] січня 1877, Москва, Російська імперія — 10 грудня 1950, Лондон, Велика Британія) — російський філософ і релігійний мислитель.

    Учасник збірок «Проблеми ідеалізму» (1902), «Віхи» (1909) і «З глибини» (1918). Прагнув до синтезу раціональної думки і релігійної віри в традиціях апофатичної філософії і християнського платонізму, перебував під впливом Плотіна і Миколи Кузанського. Уже будучи в еміграції виявив схожість своїх досліджень з ідеями Володимира Соловйова (особливо у світлі концепції позитивної всеєдності).

    Протоієрей Василь Зеньковський, історик російської філософії, писав, що серед мислителів свого покоління Семен Франк був найбільш філософським[6].

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Дитячі роки

    [ред. | ред. код]

    Семен Людвігович Франк народився в єврейській родині. Його батько, лікар Людвіг Семенович Франк (1844—1882) — випускник Московського університету (1872), переселився в Москву з Віленської губернії під час Польського повстання 1863 року, як військовий лікар брав участь у Російсько-турецькій війні 1877—1878 років, за відвагу та відданість Російській імперії був удостоєний ордена Святого Станіслава 3-го ступеня та особистого дворянства[7][8][9]. Л. С. Франк працював у Департаменті охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ, сім'я жила на П'ятницькій вулиці, потім в Мясницкій околотці; разом з ними жила мати батька (бабуся філософа) Феліція Френкель, а також сестри батька Теофілія і Єва. У 1891 році, через 9 років після смерті чоловіка від лейкозу, мати С. Л. Франка — Розалія Мойсеївна Росіянська (1856, Ковно — 1908, Нижній Новгород)[10] — вдруге вийшла заміж за аптекаря Василя Івановича (Цалеля Іціковича) Зака, який в 1884 році повернувся з шестирічного сибірського заслання, яке він відбував за участь у «Народній волі»[11].

    У дитинстві Семен Франк отримав домашню освіту у свого діда, купця першої гільдії Мойсея Мироновича Росіянського (1830—1891), уродженця Ковно[12], який був наприкінці 60-х роках XIX століття одним із засновників московської єврейської громади і у якого онук сприйняв інтерес до філософських проблем релігії[13]. Р. М. Росіянськая з дітьми жила разом з Мойсеєм Мироновичем і його дружиною (бабусею філософа) Сорой-Гитл Добринер (1834—?, родом з Тільзіта у Східній Пруссії), спочатку в Мясницькому околотку, а з 1899 року — у власному будинку в Кривому провулку; дід торгував чаєм.

    У 1886—1892 роках Семен Франк навчався у Лазаревському інституті східних мов, де був прийнятий відразу в другий клас. У 1891 році мати переїхала до нового чоловіка в Нижній Новгород і оселилася в Канавино, Семен приєднався до них через рік і в Нижньому Новгороді закінчив гімназію, після чого поступив в Московський університет.

    Бібліографія

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Педагоги и психологи мира — 2012.
    2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118692739 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
    5. ↑ CONOR.Sl
    6. ↑ Семён Людвигович Франк. www.alexandrmen.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2015.
    7. ↑ А (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2017.
    8. ↑ Родители С. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 23 березня 2017. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
    9. ↑ Российский либерализм: идеи и люди
    10. ↑ В ревизских сказках по Ковенской губернии за 1858 год, доступных на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org, Хая-Рейзя Россиенская, 2-х лет, указывается как дочь Мойше-Лейба Мееровича Россиенского и Соры-Гитл Добринер.
    11. ↑ Зак Василий Иванович // Деятели революционного движения в России: в 5 т. / под ред. Ф. Я. Кона и др. — М. : Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльнопоселенцев, 1927—1934.
    12. ↑ В ревизских сказках за 1851, 1852, 1858 и 1868 годы, доступных на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org, годом рождения Мойше-Лейба Мееровича (Моисея Мироновича) Россиенского указан 1830 год. Фамилия всей семьи указана как Россиенский. В переписи 1868 года Мойше-Лейб Россиенский ещё значится жителем Ковно.
    13. ↑ Татьяна Франк «Один из столпов местной еврейской общины». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 23 березня 2017. [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]

    Джерела та література

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Франк_Семен_Людвигович