Перейти до вмісту

Французький канкан

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Французький канкан
фр. French Cancan
Жанрісторична музична драма
РежисерЖан Ренуар
ПродюсерЛуї Віпф
СценаристЖан Ренуар, за сюжетом Андре-Поля Антуана
У головних
ролях
Жан Габен
Марія Фелікс
Франсуаза Арнуль
ОператорМішель Кельбер
КомпозиторЖорж Ван Парі
Художникпостановник: Макс Дюї
по костюмах: Розін Деламар
Кінокомпанія• Franco London Films
• Jolly Films
Дистриб'юторGaumont Film Company
Criterion Collection
Тривалість104 хв.
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Італія Італія
Рік1954
Дата виходу27 грудня 1954 (Італія)
22 квітня 1955 (Франція)
Касові збори3 963 928 глядачів (Франція)[1]
IMDbID 0046998
РейтингIMDb: 7.5/10 stars

«Французький канкан» (фр. French Cancan) — франко-італійський музичний фільм 1954 року, поставлений режисером Жаном Ренуаром після його повернення до Франції після вимушеної еміграції у 1940 році[2][3].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Париж наприкінці XIX століття. Данглар (Жан Габен) управляє розкішним кабаре під назвою «Китайська Ширма», головна зірка якого — його коханка «Прекрасна Ігуменя» (Марія Фелікс). У Ніні (Франсуаза Арнуль), пралі з Монмартра, зарученої з булочником, Данглар виявляє несподівані здібності танцівниці. Він бачить в ній потенціал, який допоможе йому здійснити давню мрію: очолити популярний заклад, що приймає у своїх стінах не декілька десятків клієнтів, а сотні і навіть тисячі. Він викупляє «Білу Королеву» і будує на її місці «Мулен Руж», де збирається відродити старовинний канкан під новою і принаднішою назвою «Французький канкан».

Ніні разом з декількома десятками дівчат відвідує інтенсивні заняття з танців. Увага, яку Данглар приділяє Ніні, породжує ненависть в душі Прекрасної Ігумені. Під час візиту міністра на будмайданчик вона затіває бійку з Ніні. Данглар намагається їх розборонити і падає до ями. Через перелом він знерухомлений на сорок днів. Прекрасна Ігуменя, не лише запальна, але і мстива, за цей час готує помсту: її «серйозний коханець», замовник Данглара, виходить із справи, і Данглар, будучи не в змозі розплатитися по векселях, вставши на ноги, втрачає своє володіння. Проте молодий закордонний князь, шалено закоханий в Ніні, дає гроші на продовження робіт. Невтомна Прекрасна Ігуменя натякає йому що Ніні стала коханкою Данглара, і князь хоче застрелитися, проте залишається живий. Перед від'їздом до рідноє країни він вручає Данглару права на володіння ділянкою. «Мулен Руж» тріумфально відкриває перший сезон з повним комплектом з 82-х танцівниць канкану. Щоб закріпитися у світі розваг, Ніні вимушена назавжди розлучитися зі своїм нареченим. А Данглар, що відмовився присягнутися їй у вірності, оскільки вірність не узгоджується ні з його природою, ні з родом занять, продовжує шукати нові таланти.

У ролях

[ред. | ред. код]
Жан Габен ···· Данглар, імпресаріо
Марія Фелікс ···· Лола де Кастро «Прекрасна Ігуменя»
Франсуаза Арнуль ···· Ніні
Жан-Роже Коссімон ···· барон Вальтер
Джанні Еспозіто ···· князь Олександр
Філіп Клей ···· Казимир
Мішель Пікколі ···· Валоргей
Анна Амендола ···· Естер Жорж
Дора Долл ···· Теличка
Жак Жуанно ···· Бідон
Жан Паредес ···· Кудріє
Жан-Марк Теннберг ···· Сават
Едіт Піаф ···· Ежені Бюффе
Паташу ···· Іветта Гільбер
Макс Дальбан ···· власник кав'ярні
Гастон Модо ···· друг Данглара

Додаткові факти

[ред. | ред. код]

Жан Ренуар про фільм[3]:

«Французький канкан уособлював для мене велике бажання зняти фільм, дуже французький по духу, який би зміг легко і зручно налагодити контакт, протягнути приємний на вигляд місток між мною і французькою публікою».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. French cancan (1955) на сайті JPBox-Office
  2. Janet Bergstrom, Jean Renoir's Return to France. Poetics Today Vol. 17, No. 3, Creativity and Exile: European/American Perspectives (Autumn, 1996), pp. 453—489 Published by: Duke University Press. Article Stable URL: http://www.jstor.org/stable/1773418
  3. а б Жак Лурселль, 2009.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 1135—1137. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]