Фрідріх Георг Юнгер

Фрідріх Георг Юнгер
Народився	1 вересня 1898(1898-09-01)[…]  Ганновер, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	20 липня 1977(1977-07-20)[…] (78 років)  Юберлінген
Країна	Німеччина
Діяльність	письменник, перекладач, поет-адвокат, філософ
Alma mater	Університет Мартіна Лютера і Лейпцизький університет
Брати, сестри	Ернст Юнґер і Johanna Deventer-Jüngerd
Учасник	Перша світова війна
Нагороди	Велика літературна премія Баварської академії витончених мистецтвd (1950) почесний доктор Університету Фрайбургаd Bodensee-Literaturpreisd (1955) Wilhelm Raabe Prized (1957)
Сайт: juenger-haus.de
Фрідріх Георг Юнгер у Вікісховищі

Фрідріх «Фріц» Георг Юнґер (1 вересня 1898 — 20 липня 1977) — німецький письменник і юрист. Писав поезію, культурну критику та романи. Молодший брат Ернста Юнґера.

Життя і творчість

Молодший брат Ернста Юнґера пішов добровольцем на військову службу в 1916 році і був важко поранений у битві під Лангемарком. Після Першої світової війни вивчав право та камералістику в університетах Лейпцига та Галле-Віттенберга. Переїхавши до Берліна, він разом з братом почав співпрацювати з націоналістичним журналом «Widerstand» та людьми з його оточення, такими як Фрідріх Хільшер та Ернст Нікіш. 1926 року він опублікував націонал-революційний маніфест «Ауфмарш націоналізму», в якому вихваляв мужність майбутньої революційної держави наступними словами: «Нехай гинуть тисячі, навіть мільйони; що значать ці ріки крові в порівнянні з державою, в яку вливається весь неспокій і туга німецької істоти!».

Його позиція проти націонал-соціалізму чітко виражена у вірші «Der Mohn», опублікованому в збірці «Gedichte» (1934), через що його допитували в гестапо. Повторний допит відбувся у 1937 році, коли Нікіша заарештували. Того ж року він покинув Берлін і переїхав до Ернста в Уберлінген, а через два роки брати переїхали до Кірхгорста біля Ганновера. Тут він написав «Провал технології» — дослідження механізації, що містить міркування, які згодом стануть асоціюватися з екологічним рухом. Після одруження він повернувся до Уберлінґена і оселився в будинку, який колись належав його батькам. Звідти він писав про грецьку міфологію і почав працювати над перекладом «Одіссеї», який зрештою опублікував у 1981 році.

До повоєнних творів Юнґера належать поезія, романи, есеї та оповідання. Серед них монографія «Ніцше» (1949) та роман «Генріх Марш» (1979), в якому описаний досвід його покоління. Важливий вплив на його мислення та творчість на ранньому етапі мали Жан Поль, Крістіан Дітріх Граббе, Георг Тракль, Девід Юм та Освальд Шпенглер. А також поезія Стародавньої Греції, ісландські саги, поезія Фрідріха Гельдерліна, Едуарда Моріке, Йозефа Фрайхерра фон Айхендорфа та Шарля Бодлера, його брата Ернста, Мартіна Гайдеґґера, Пауля Йорка фон Вартенбурга та Рудольфа Касснера.

Вибрані твори

• Марш націоналізму (1926)
• Вірші (1934) — поезія
• Переодягнений Тесей (1934) — п'єса
• Телець (1937) — поезія
• Міссурі (1940) — поезія
• Грецькі боги (1943) — есе
• Титани (1944) — есе
• Досконалість техніки (1946) — есе
• Англійський переклад: The Failure of Technology: Perfection Without Purpose (1949) — есе
• Ніцше (1949) — есе
• Зелені гілки (1951) — автобіографія
• Ірис на вітрі (1952) — поезія
• Ігри (1953) — есе
• Перша банда (1954) — роман
• Кільце років (1954) — поезія
• Пам'ять про батьків (1955) — автобіографія
• Чорна ріка і біловезький ліс (1955) — поезія
• Дві сестри (1956) — роман
• Пам'ять і пам'ять (1957) — есе
• Мова і думка (1962) — есе
• Генріх Марш (1979) — роман
• Одіссея Гомера (1981) — переклад