Фрідріх Шляєрмахер

Фрідріх Шляєрмахер
нім. Friedrich Schleiermacher
Ім'я при народженні	нім. Friedrich Daniel Ernst Schleiermacher
Псевдо	Pacificus Sincerus
Народився	21 листопада 1768(1768-11-21)[…] Бреслау, Королівство Пруссія, Священна Римська імперія
Помер	12 лютого 1834(1834-02-12) (65 років) Берлін, Королівство Пруссія
Поховання	Dreifaltigkeitskirchhof IId
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	філософ, богослов, перекладач, викладач університету, письменник, педагог
Галузь	богослів'я, етика, діалектика, педагогіка, філософія і Герменевтика
Alma mater	Університет Мартіна Лютера
Відомі учні	Карл Отфрід Мюллерd і Август Бьок
Знання мов	німецька
Заклад	Університет Мартіна Лютера, Берлінський університет і HU Berlin
Членство	Прусська академія наук і Баварська академія наук
Напрямок	Німецька класична філософія
Magnum opus	Християнська віраd
Конфесія	лютеранство
Батько	Gottlieb Adolf Schleyermacherd
Медіафайли у Вікісховищі

Фрідріх Данієль Ернст Шляєрмахер (Шлеєрмахер)(нім. Schleiermacher; 21 листопада 1768(17681121), Бреслау — 12 лютого 1834, Берлін) — німецький філософ, теолог і проповідник.

Погляди

Філософія Шляєрмахера має еклектичний характер: у гносеології він примикав до Канта, симпатизуючи разом з тим раціоналізму Спінози; не схильний до метафізики в релігії, водночас вступав у союз із романтичною містикою. Шляєрмахер безсумнівно мав здатність поєднувати непоєднуване.

Його загальнофілософські погляди викладені в «Діалектиці», що з'явилася в пресі тільки після його смерті. Під діалектикою він розуміє мистецтво філософського обґрунтування. Можливість філософського пізнання обумовлюється повною відповідністю мислення і буття. Логічному зв'язку понять відповідає причинний зв'язок зовнішньої дійсності. Як родові поняття служать логічною підставою для видових, так точно вищі роди буття реально обумовлюють існування нижчих. Пізнання виникає з взаємодії двох чинників: органічної або чуттєвої та інтелектуальної функцій. Органічна дає матеріал, інтелектуальна — форму. Перша обумовлює хаотичне різноманіття сприйняття, друга вносить систему, визначеність і єдність. У переважанні тієї чи іншої з цих функцій постійно коливається людське мислення, переходячи від чистого сприйняття до абстрактних понять. Сходячи від конкретних уявлень чуттєвості до все більш і більш загальних понять, мислення, нарешті, приходить до ідеї абсолютної єдності буття. Ця ідея вже не є поняттям, бо вона не виражає нічого певного. Вона належить до невизначеного суб'єкта нескінченної кількості суджень.

Двом чинникам мислення відповідають два роди буття: реальне та ідеальне. Самосвідомість доводить внутрішню тотожність буття і мислення реального й ідеального. В основі всього буття лежить абсолютна світова єдність або Бог. Ця єдність неминуче передбачається нашим мисленням, але ніколи не може бути здійснена в думці. Позбавлене такої єдності, наше пізнання є завжди відносним. Метафізичні та релігійні поняття про Бога, на думку філософа, анітрохи не висловлюють Його сутності. Приписувані звичайно Богу різні якості або властивості суперечать Його єдності.

Джерела та література

• Шляєрмахер, Фридрих Даніель // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 724. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Фрідріх Даніель Ернст Шляєрмахер // Мислителі німецького романтизму / упор. Л. Рудницький, О. Фешовець. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 210—304
• Предко О. І. Релігія у філософії Фрідріха Шлейєрмахера // Наука. Релігія. Суспільство. — 2004. — № 3. — С. 168—174.

Посилання

• Шлейєрмахер Фрідріх Даніель Ерне [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія