Фінал Ліги націй УЄФА 2023
| Фінал Ліги націй УЄФА 2023 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Вивіска в Енсхеде про фінал Ліги націй УЄФА 2023 року | |||||||
| Турнір | Ліга націй УЄФА 2022—2023 | ||||||
| |||||||
| Дата | 18 червня 2023 | ||||||
| Стадіон | Де Кейп, Роттердам | ||||||
| Гравець матчу |  Марцело Брозович[1] | ||||||
| Арбітр |  Фелікс Цваєр[2] | ||||||
| Глядачі | 41 110 | ||||||
| Погода | Мінлива хмарність 25 °C (77 °F) 69 % вологість повітря[3][4] | ||||||
← 2021 2025 → | |||||||
Фінал Ліги націй УЄФА 2023 — футбольний матч, який визначив переможців фіналу чотирьох Ліги націй УЄФА 2022—2023 років. Це був третій фінал турніру. Матч відбувся 18 червня 2023 року на стадіоні Де Кейп у Роттердамі, Нідерланди, а участь у ньому взяли Хорватія та Іспанія[5].
Іспанія виграла матч з рахунком 5:4 у серії пенальті після нічиєї 0:0 в основний і додатковий час, здобувши своє перше чемпіонство в Лізі націй УЄФА[1].
Королівська футбольна асоціація Нідерландів обрала Де Кейп одним із двох місць проведення фіналу чотирьох Ліги націй разом з ареною Де Гролс Весте. Амстердамська Йогана Кройф Арена, яка є найбільшим стадіоном у Нідерландах, була недоступна через концерт[6]. Тому Де Кейп, другий за величиною стадіон у країні, було обрано для проведення першого півфіналу, у якому зіграє голландська команда, а також фіналу[5].
Стадіон, що відомий характерним дизайном у формі чаші, вміщує 51 117 місць і є домашньою ареною клубу «Феєнорд»[7]. Будівництво стадіону почалося в 1935 році, а він був відкритий у березні 1937 року. У 1994 році стадіон пройшов масштабну реконструкцію, він став багатомісним із подовженим дахом, щоб накрити всі місця. Тут проводяться матчі національної збірної Нідерландів, а також стадіон є місцем проведення фіналів Кубка Нідерландів з 1989 року[8]. Де Куйп приймав численні фінали турнірів УЄФА, у тому числі два в Кубку європейських чемпіонів (1972 і 1982), шість у Кубку володарів кубків УЄФА (1963, 1968, 1974, 1985, 1991 і 1997) і два в Кубку УЄФА (1974 і 2002). Крім того, це було одне з місць проведення Євро-2000, приймаючи п'ять матчів, включаючи фінал між Францією та Італією. З 1978 року стадіон також використовується як концертний майданчик[9]
Хорватія Златко Далича потрапила в групу А1 разом з Францією, Данією та Австрією. У дебютному матчі хорвати зазнали поразки від Австрії з рахунком 0:3 в Осієку, а потім зіграли внічию 1:1 у Спліті проти Франції, переможця попереднього турніру. Згодом балканці здобули дві виїзні перемоги, обидві з рахунком 1:0, проти Данії та Франції, а завершили груповий етап ще двома перемогами, домашньою з рахунком 2:1 проти данців і на виїзді з рахунком 3:1 проти австрійців, здобувши таким чином перше місце в турнірній таблиці з 13 очками.
У півфіналі вони зустрілись з Нідерландами, перемігши їх в Роттердамі з рахунком 4:2 після додаткового часу. Таким чином хорвати вперше у своїй історії вийшли в фінал Ліги націй через п'ять років після фіналу чемпіонату світу 2018 року, програного Франції.
Іспанія під керівництвом Луїса де ла Фуенте, фіналіст попереднього турніру, потрапила до групи А2 разом із Португалією, Швейцарією та Чехією. У перших двох матчах групи іспанці зуміли зіграти внічию проти Португалії та Чехії — 1:1 у Севільї та 2:2 у Празі відповідно. Перемігши на виїзді Швейцарію з рахунком 1:0, іберійці здобули ще одну перемогу вдома з рахунком 2:0 проти чехів. Далі іспанці неочікувано зазнали поразки 1:2 від швейцарців, але виїзна перемога 1:0 над португальцями в останньому турі, дозволила їм повернути собі перше місце в турнірній таблиці з 11 очками.
У півфіналі вони зустрілись з Італією, чинним чемпіоном Європи, перемігши їх в Енсхеде з рахунком 2:1. Таким чином іспанці вийшли у свій другий фінал Ліги націй поспіль.
| Хорватія | Раунд | Іспанія | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Суперник | Рахунок | Груповий етап | Суперник | Рахунок | |||||||||||||||
 Австрія
|
0–3 (Д) | Матч 1 |  Португалія
|
1–1 (Д) | |||||||||||||||
 Франція
|
1–1 (Д) | Матч 2 |  Чехія
|
2–2 (Г) | |||||||||||||||
 Данія
|
1–0 (Г) | Матч 3 |  Швейцарія
|
1–0 (Г) | |||||||||||||||
| Франція
|
1–0 (Г) | Матч 4 | Чехія
|
2–0 (Д) | |||||||||||||||
| Данія
|
2–1 (Д) | Матч 5 | Швейцарія
|
1–2 (Д) | |||||||||||||||
| Австрія
|
3–1 (Г) | Матч 6 | Португалія
|
1–0 (Г) | |||||||||||||||
| Група A1 | Фінальний етап | Група A2
| |||||||||||||||||
| Суперник | Рахунок | Фінал чотирьох | Суперник | Рахунок | |||||||||||||||
 Нідерланди
|
4–2 дч | Півфінал |  Італія
|
2–1 | |||||||||||||||
Після десяти хвилин гри Іспанія була близька до того, щоб вийти вперед двічі: спочатку Руїс, який, перехопивши передачу Юрановича, пробив прямо у ворота з гострого кута, але не зумів переграти Ліваковіча, а потім Гаві також не міг забити з хорошого положення. Хорватія відповіла небезпечними моментами через Пашалича та Перішича, але Унаї Сімон також успішно відвів загрозу. Таким чином, перший тайм закінчився без голів, хоча іспанці володіли м'ячем найбільше.
Але в другому таймі перша можливість була у хорватів: Перишич пройшов по флангу і віддав всередину на Юрановича, але він з вигідної позиції пробив у ворота. Іберійці відповіли ударом головою Асенсіо після навісу Альби, який ледь оминув поперечину. За 10 хвилин до кінця матчу Іспанія мала чудову нагоду від Ансу Фаті, який вийшов на заміну, завдав потужного удару, який, однак, був відбитий на лінії чудовим сейвом польового гравця Івана Перишича.
Після нульового результату гра перейшла в додатковий час. У першому овертаймі обидві команди були близькі до того, щоб забити. Близькими до цього були Маєр і Ольмо, які вийшли на заміну, але в обох випадках удари закінчувалися повз ворота. Через втому другі п'ятнадцять додаткових хвилин виявилися скупими на моменти, можна відзначити лише дальній удар Родрі, який пройшов повз хорватські ворота, тим самим перевівши гру у серію пенальті.
Усі перші шість пенальті були забиті до того, як іспанський воротар Унаї Сімон ногою відбив пенальті Ловро Маєра[10]. Обидві команди забили ще один пенальті, перш ніж Аймерік Лапорт мав шанс виграти гру, але пробив у штангу. Тоді Сімон врятував свою команду після удару від Бруно Петковича, а Дані Карвахаль виграв трофей для Іспанії, забивши вирішальний удар[11].
         Хорватія[3]
|
     Іспанія[3]
|
|
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Гравець матчу:
Помічники судді:[2]
|
Регламент[12]
|
|
|
|
|
- ↑ а б в Pettit, Mark (18 червня 2023). Spain win Nations League: Croatia edged out on penalties. UEFA.com. Union of European Football Associations. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ а б Patience pays off for Rotterdam referee Zwayer. UEFA.com. Union of European Football Associations. 16 червня 2023. Процитовано 16 червня 2023.
- ↑ а б в Tactical Line-ups – Final – Croatia v Spain (PDF). UEFA.com. Union of European Football Associations. 18 червня 2023. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ Croatia v Spain: Match info | UEFA Nations League 2023 Final. UEFA.com. Union of European Football Associations. 18 червня 2023. Процитовано 18 червня 2023.
- ↑ а б UEFA Nations League final four: Who is in it? When is it? Where does it take place?. UEFA.com. Union of European Football Associations. 25 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ Vlietstra, Bart (28 вересня 2022). Nations League mag handen dichtknijpen met Nederland, Spanje, Italië en Kroatië in finaleronde [Nations League can squeeze hands with the Netherlands, Spain, Italy and Croatia in the final round]. de Volkskrant (нід.). Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ Stadium Feijenoord. UEFA.com. Union of European Football Associations. 27 січня 2023. Процитовано 15 травня 2023.
- ↑ Ajax and Feyenoord to play two legs in Dutch Cup final. Ґардіан (газета). Ассошіейтед Прес. 15 квітня 2010. Процитовано 15 травня 2023.
- ↑ Feijenoord – historie. vasf.nl. Архів оригіналу за 16 травня 2007.
- ↑ Croatia 0 Spain 0 (4–5 on pens): As it happened. Guardian. 18 червня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Croatia 0 Spain 0 (4–5 on pens). BBC Sport. 18 червня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Regulations of the UEFA Nations League, 2022/23. UEFA.com. Union of European Football Associations. 22 вересня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ а б в г Full Time Report – Final – Croatia v Spain (PDF). UEFA.com. Union of European Football Associations. 18 червня 2023. Процитовано 18 червня 2023.
