Халупенко Петро Федірович
| Халупенко Петро Федірович | |
|---|---|
| Народився | 16 січня 1913 (111 років) хутір Гута, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Громадянство |  Російська імперія,.svg){kind=small} УНР, СРСР,  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | партизан |
| Військове звання |  Лейтенант |
| Нагороди |
 |
Халупенко Петро Федірович (нар. 16 січня 1913 хутір Гута— пом. 17 жовтня 1992, Шостка) — радянський партизан Глухівського партизанського загону.
Народився 16 січня 1913 року на хуторі Гута Глухівського району Сумської області. 1927 року закінчив у Гуті 4-річну початкову школу, був прийнятий до комсомолу. У цьому ж році пішов на навчання до села Землянки. 1935 року проходив службу в армії за спеціальністю артилерист, в Червоній армії був командиром розрахунку гармати, після армії навчання у школі НКВС. Був одружений з Лопан Параскою Антисівною 1918-13.11.1992 рр.
З 1936 до 1941 року у Шосткинській міліції, а з 1938 р. працював дільничим міліціонером у Шосткинському районному управлінні робітничо-селянської міліції та карного розшуку.
З початком німецько-радянської війни його викликали у відділок міліції та повідомили, що він залишається у підпіллі в Шостці але потрапив у партизанський загін.
За наказом керівництва пішов у підпілля для формування партизанського руху. Хорунжий (молодший лейтенант) РУМ НКВС міста Шостки, Сумської області УРСР, з 26.01.1942 р. боєць 4-го Путивльського партизанського загону, з 29.01.1942 р. боєць Глухівського партизанського загону, з 10.07.1942 р. боєць Шосткинського партизанського загону у складі Глухівського партизанського загону, з 01.08.1942 р. командир 45 мм гармати Глухівського партизанського загону, з 30.09.1942 р. командир 1-ї гармати артбатареї в/ч, 06.11.1943 р. присвоєно звання старшина, з 24.09.1943 р. командир відділення 5-ї роти Путивльського партизанського загону, боєць артбатареї 1-й УПД, з 20.03.1944 р. командир взводу 2-ї роти 1-го СБ 1-го СП, з 05.04.1944 р. командир 2-ї роти 1-го СП 1-го СП 1-го УПД, лейтенат, 12.11.1944 р. вибув з частини у зв’язку з розформуванням.
Разом з білоруськими партизанами Петро Халупенко знищив німецький гарнізон в селі Брагіне. Було знищено декілька ДЗОТів (Дерево-земляна оборонна точка – закрита польова фортифікаційна споруда для ведення вогню з кулеметів і гармат), німецьку комендатуру, склади зброї, пального та речового майна.[1]
В останні роки мешкав у смт. Вороніжі, вул. Івана Франка, 34, працював головою колгоспу та комендантом торфопідприємства.
Мав дітей: Горова Ніна 24.01.1941-2019 рр. Замора Надія 30.08.1945 р.н.
Був нагороджений: Орденом Червоного Прапора, Орденом Червоної Зірки, Медаль «За доблесну працю у Велику Вітчизняну війну 1941-1945 рр.», медаль «Партизану Вітчизняної війни 1 ступеня», медаль «Партизану Вітчизняної війни 2 ст.», Орден Вітчизняної війни нагороджений згідно наказу Президіуму Верховної Ради СРСР від 7 березня 1943 р.[2]
- ↑ Бережной, Иван Иванович. «Два рейда» (російською) .
- ↑ Пам'ять народу.
- Партизанський рух Глухівщини у спогадах учасників і документах
- Степанок Андрій "Козацькому роду нема переводу", генеалогічне дослідження
- Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат