Перейти до вмісту

Химіч Василь Сидорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василь Сидорович Химіч
Народження25 березня 1907(1907-03-25)
Київ
Смерть31 травня 1951(1951-05-31) (44 роки)
Антрацит
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1929—1932, 1941—1945
ПартіяКПРС
Званнягвардії старшина
Формування72-га гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Медаль «За відвагу» Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Васи́ль Си́дорович Хи́міч (нар. 1907 — пом. 1951) — радянський військовик часів Другої світової війни, телефоніст роти зв'язку 222-го гвардійського стрілецького полку 72-ї гвардійської стрілецької дивізії (7-ма гвардійська армія), гвардії червоноармієць. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 березня 1907 року в місті Києві (за іншими даними — в селі Боярці Лисянського району Черкаської області). Українець.

Здобув неповну середню освіту. Працював шахтарем у місті Антрациті, нині Луганської області. З 1929 по 1932 роки проходив дійсну строкову військову службу в лавах РСЧА. Вдруге призваний до лав РСЧА у 1941 році Боково-Антрацитівським РВК Ворошиловградської області.

Учасник німецько-радянської війни з грудня 1942 року. Воював на Сталінградському, Воронезькому, Степовому, 2-гу і 3-тю Українських фронтах. Був важко поранений і тричі контужений. Член ВКП(б) з 1943 року.

Особливо гвардії червоноармієць В. С. Химіч відзначився під час битви за Дніпро. У ніч з 25 на 26 вересня 1943 року він з першою групою бійців переправився на західний берег річки Дніпро. Протягом дня 26 вересня під щільним вогнем супротивника відновлював і підтримував зв'язок з підрозділами полку. Під час ліквідації пошкодження лінії був атакований чотирма ворожими солдатами але, кинувши гранату, змусив їх до втечі, а згодом поодинці знищив влучним вогнем з карабіна. Брав участь у відбитті 6 контратак, знищивши при цьому ще 7 солдатів ворога.[1]

Після закінчення війни гвардії старший сержант В. С. Химіч ще деякий час продовжував військову службу в складі Центральної групи військ на посаді старшини штабної роти 9-го окремого гвардійського батальйону зв'язку 38-го гвардійського стрілецького корпусу 9-ї гвардійської армії.

Після демобілізації повернувся до міста Антрацит, працював на шахті. Помер 31 травня 1951 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро, міцне закріплення і розширення плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм»[2], гвардії червоноармійцеві Химічу Василю Сидоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1406).

Також нагороджений низкою медалей, у тому числі двома медалями «За відвагу» (08.09.1943, 10.08.1945).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 26 січня 2016.
  2. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26.10.1943 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 26.01.2016.