Химіч Василь Сидорович
Василь Сидорович Химіч | |
---|---|
Народження | 25 березня 1907 Київ |
Смерть | 31 травня 1951 (44 роки) Антрацит |
Країна | Російська імперія СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | піхота |
Роки служби | 1929—1932, 1941—1945 |
Партія | КПРС |
Звання | гвардії старшина |
Формування | 72-га гвардійська стрілецька дивізія |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Васи́ль Си́дорович Хи́міч (нар. 1907 — пом. 1951) — радянський військовик часів Другої світової війни, телефоніст роти зв'язку 222-го гвардійського стрілецького полку 72-ї гвардійської стрілецької дивізії (7-ма гвардійська армія), гвардії червоноармієць. Герой Радянського Союзу (1943).
Народився 25 березня 1907 року в місті Києві (за іншими даними — в селі Боярці Лисянського району Черкаської області). Українець.
Здобув неповну середню освіту. Працював шахтарем у місті Антрациті, нині Луганської області. З 1929 по 1932 роки проходив дійсну строкову військову службу в лавах РСЧА. Вдруге призваний до лав РСЧА у 1941 році Боково-Антрацитівським РВК Ворошиловградської області.
Учасник німецько-радянської війни з грудня 1942 року. Воював на Сталінградському, Воронезькому, Степовому, 2-гу і 3-тю Українських фронтах. Був важко поранений і тричі контужений. Член ВКП(б) з 1943 року.
Особливо гвардії червоноармієць В. С. Химіч відзначився під час битви за Дніпро. У ніч з 25 на 26 вересня 1943 року він з першою групою бійців переправився на західний берег річки Дніпро. Протягом дня 26 вересня під щільним вогнем супротивника відновлював і підтримував зв'язок з підрозділами полку. Під час ліквідації пошкодження лінії був атакований чотирма ворожими солдатами але, кинувши гранату, змусив їх до втечі, а згодом поодинці знищив влучним вогнем з карабіна. Брав участь у відбитті 6 контратак, знищивши при цьому ще 7 солдатів ворога.[1]
Після закінчення війни гвардії старший сержант В. С. Химіч ще деякий час продовжував військову службу в складі Центральної групи військ на посаді старшини штабної роти 9-го окремого гвардійського батальйону зв'язку 38-го гвардійського стрілецького корпусу 9-ї гвардійської армії.
Після демобілізації повернувся до міста Антрацит, працював на шахті. Помер 31 травня 1951 року.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро, міцне закріплення і розширення плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм»[2], гвардії червоноармійцеві Химічу Василю Сидоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1406).
Також нагороджений низкою медалей, у тому числі двома медалями «За відвагу» (08.09.1943, 10.08.1945).
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 26 січня 2016.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26.10.1943 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 26.01.2016.
- Народились 25 березня
- Народились 1907
- Померли 31 травня
- Померли 1951
- Члени КПРС
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Уродженці Києва
- Радянські військові зв'язківці Другої світової війни
- Учасники битви за Дніпро
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Герої Радянського Союзу — українці
- Померли в Антрациті
- Поховані в Антрациті