Хлорити (солі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хлорит аніон

Хлорити — група хімічних сполук, солі хлористої кислоти HClO2. Хлорит аніон має трикутну структуру (d(ClO) = 0,155 нм, кут OClO = 111o).

Отримання

[ред. | ред. код]

Хлорити отримують в суміші з хлоратами при взаємодії діоксиду хлору з розчинами лугів:

Чисті хлорити без домішок хлоратів можна отримати реакцією між діоксидом хлору та пероксидом натрію:

Властивості

[ред. | ред. код]

Хлорити являють собою білі або жовтуваті кристали. Вони зазвичай добре розчиняються у воді, за винятком жовтих Ag(ClO2)2 і Pb(ClO2)2. Хлорити стійкі у звичайних умовах в безводному стані і у водному розчині. Тверді хлорити, особливо солі важких металів, при нагріванні або ударі розкладаються з вибухом.

Лужні розчини хлоритів стійкі в темряві, але розкладаються на світлі:

У кислому середовищі розкладання на світлі протікає за реакцією:

Термічна стабільність хлоритів лужних металів зростає від Cs до Li, на відміну від більшості лужних солей кисневих кислот.

Хлорити є сильними окислювачами. У кислому середовищі вони здатні окислити Вг до Вг2 і NO2 до NO3 (але не реагує з N2O), пероксид водню хлорити окислюють до О2.

Застосування

[ред. | ред. код]

Хлорити використовуються для відбілювання. Найбільше значення отримав хлорит натрію NaClO2.