Перейти до вмісту

Хоботок (пам'ятка природи)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Урочище "Хоботок"
Країна Росія
РозташуванняКаменський район Ростовської області Росії
Найближче містоКаменськ-Шахтинський[1]
Площа31,0 гектарів
ЗаснованоXX ст.
ОператорКомітет з охорони довкілля та природних ресурсів Ростовської області

CMNS: Хоботок у Вікісховищі

Урочище «Хоботок» — комплексна пам'ятка природи регіонального значення[2], яка розташована на території Каменського району Ростовської області Росії. Підпорядковується Комітету з охорони довкілля та природних ресурсів Ростовської області[3]. Урочище було створено в 1965 році[1].

Природні заплавні ліси залишились в достатній кількості на лівому березі річки Сіверський Донець, на правому вони увійшли до складу урочища Хоботок, яке розташоване в на північ від хутора Хоботок[2]. Урочище розміщується у 70 квадраті Калітвенського дільничого лісництва Каменського територіального відділу лісництва[2]. Загальна площа складає 31,0 га[4]. На території урочища водяться 2 види птахів, які були занесені до Червоної книги Ростовської області — це білоокий нирок та курганник. Серед дерев, поширені такі види, як тополя, черемха, дуб, верба біла, терен, берест, крушина. Серед фауни є козулі, лісові миші, синиці великі, вужі, ящірки, вяхирі, землерийки, їжаки білогруді. Урочище, окрім виконання водозахисної функції, захищає ще є ґрунти. На цій місцевості проводяться дослідження по питанням боротьби з ерозією та раціональним використання кам'янистих земель[3]. Об'єкт має природоохоронне, наукове та водоохоронне значення. На території урочища заборонений випас худоби, збір ягід[2]. На місцевості розвивається екологічний туризм[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Путеводитель по Ростову и Южному федеральному округу. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 10 лютого 2017.
  2. а б в г Урочище Хоботок//ООПТ России
  3. а б Урочище «Хоботок»//Бюро информационных технологий
  4. Сохранение почв как незаменимого компонента биосферы: функционально-экологический подход. Глеб Всеволодович Добровольский, Е. Д. Никитин Наука, /Интерпериодика", 2000 — с. 184