Хун фань
Хун фань (洪範, Великий план) — 32 глава тексту збірки «Шу цзін» (або 11 глава цієї збірки "у нових знаках"), один з найвідоміших текстів конфуціанського канону. Відомий російський китаєзнавець А. І. Кобзєв (нар. 1953) назвав цей текст «конфуціанським катехізисом». Проф. Чен Чжун'їн (成中英, нар. 1935, Chung-ying Cheng[en]) визначив, що «Великий план» позначає початок конституціоналізму у конфуціанстві.[1]
Окрім канону, близька версія цього тексту міститься у Сима Цяня. Дрібні відрізнення між двома версіями (наприклад, запис хун як 鴻 в останньому) доводять, що текст найможливіше існував в усній формі і обидва записи були зроблені окремо та з різних джерел. Обидві версії демонструють значну ізоморфність.
Повна назва тексту — «Великий план у дев'ятьох розділах» 洪範九疇, вона міститься у самому тексті. Дев'ять розділів та деталізована нумерологічна система, яку виведено в кожному з них — значна особливість тексту, що сприяла його запам'ятовуванню та популяризації. Принцип цієї нумерологічної побудови остаточно не з'ясовано дотепер (розділ 以數為記 нижче, до написання). Тексти аналогічної побудови були розповсюджені в період Воюючих Країн, але жоден з них не набув популярності що можливо порівняти із розповсюдженням Плану. Численні цитати з нього містяться у творах вказаного періоду («Моцзи», «Сюньцзи», «Цзо чжуань», «Ханьфейцзи», «Люйши чуньцю»), а також у літературі періоду Хань та наступних часів. Кун Аньґо[en] 孔安國 (бл. 156－74 до н. е.), нащадок Конфуція у десятому поколінні, зробив найраніший повний коментар до збірки «Шу цзін», таким чином надавши коштовні роз'яснення до Плану з точки зору читача своєї епохи. Інший широко відомий коментар було зроблено Кун Їнда 孔穎達 (574－648), нащадком Конфуція у 32-у поколінні. Інтерпретації Плану присвятили окремі твори такі видатні інтелектуали як Ван Аньши (1021–1086) та Чжу Сі (1130–1020).
Введення до тексту зображує діалог між Ву-ваном династії Чжоу (трад. правління 1122-1116 до н.е.[2]) та Цзіцзи, видатним міністром останнього правителя династії Шан. (Як відомо з інших класичних джерел, Ву-ван звільнив Цзіцзи з в'язниці, коли завершив підкорення Шан та заснування нової династії правителів Китаю. Чжоу Сінь 紂辛, останній ван династії Шан, був вбитий Ву-ваном. Підчас правління Чжоу Сіня Цзіцзи було ув'язнено за критику володарського деспотизму).
Знаходячись на останньому році свого життя, ван скаржиться, що "Небо керує народом у тиші", і він, правитель, не розуміє принципів цього керування (惟天陰騭下民 переклад наводить інтерпретацію Кун Їнда ...我不知其彝倫攸敘). Дев'ять рубрик Плана становлять відповідь Цзіцзи, яка дає нарис сакральної будови світу та позначує у ньому функцію володаря. Цзіцзи стверджує, що цю побудову було відкрито Небом Юєві Великому (трад. правління 2205-2198 до н.е.[2]), на визнання успіху у врятуванні Піднебесної від Великого Потопу.
Незважаючи на те, що текст приводить перелік компонентів, відомих як ву сін, традиційні коментарі (починаючи з Фу Шена 伏胜 ,Fu Sheng (scholar)[en], 3-2 ст. до н.е.[3]), визначають проблематичність зв'язку можливого космологічного змісту цієї секції із політичною орієнтацією Плану. За ствердженнями вчених династії Мін Ван Тінсяна 王廷相 (1474-1544) та Ван Фучжи 王夫之 (1619-1692), цей розділ є нагадкою володареві про необхідність забезпечення матеріальної бази для володарювання.[4]
Буквальний переклад назви ("п'ять справ") не досконало відповідає змісту цієї секції, що приводить наступний перелік: зовнішність 貌, мова 言, зір 視, слух 聽, мислення 思.
Перша та друга частини Плану викладаються у паралелизмі. Після назви кожного з компонентів текст додає два ступеня похідних якостей. Наприклад:
(1) Номер один, вода 一曰水... вода тече додолу 水曰潤下... течіння додолу утворює солоність 潤下作鹹
(2) Номер один, зовнішність 一曰貌... зовнішність - шаноблива 貌曰恭... шанобливість утворює серйозність 恭作肅
Побудова наступних двох розділів також паралельна, але простіша: вони складають лише однокомпонентні переліки.
Їжа 食, торгівля 貨, культ 祀, будування 司空, навчання 司徒, юриспруденція 司寇, справи гостювання [міждержавні стосунки] 賓, військові справи 師.
У цьому розділі компоненти 3-5 визначені назвами посад (наприклад, №6, сикоу, у свій час займав Конфуцій у царстві Лу), на підставі чого іноді стверджується, що розділ окреслює побудову міністерського апарату.
Роки (або [зірка] Суй, що їх позначує) 歲, місяці 月, дні 日, зірки та сузір'я 星辰, календарні числення 歷數.
Чотири перших компоненти повертаються у другій половині восьмого розділу, де їм надається паралель зі сфери соціальної ієрархії: ван - роки, міністри цінши 卿士 - місяці, міністр(и?) шиїнь 師尹 - дні, народ - зірки. Таким чином, текст утворює перше із трьох композиційних поєднувань між розділами, які не межують один з одним. Друге, аналогічне, створює зв'язок між розділами 8 та 2, а третє - між 9 та попередніми розділами (див. нижче).
П'ятий розділ є центральним як у формальній композиції тексту, так і у його ідеологічній побудові. Він окреслює стосунок володаря до народу. Найважливішим положенням є взаємозалежність що існує між ними. Поняття взаємозалежності утворюється через вжиток терміну цзі 極, "межа" або "вісь", який також відомий у ворожильній книзі «Ї-цзін» у подібному метафізичному значенні.
Друга половина розділу — віршоване окреслення "шляху вана", який є/має бути "широкий, без збочень та особистих прихилень".
Шостий розділ вживає поняття сили-де, яку у залежності від адресата зображено як "нейтральну та пряму" 正直, "тверду" 剛 та "м'яку" 柔.
Сьомий розділ надає нарис вжитку ворожіння у побудові балансу між воліннями вана, міністрів та народу.
Восьмий розділ повертається до матеріалу Розділу 2, вказуючи, що кожна з позитивних якостей поведінки володаря відповідає вчасним метеорологічним явищам: дощу, сонячній погоді, спеці, холоду та вітру. Негативна поведінка, відповідно, співвідноситься із порушенням сезонності та соціальними негараздами.
Дев'ятий розділ завершує текст окресленням п'яти позитивних та шести негативних проявів життя. "П'ять різновидів щастя" як вираз згадується у п'ятому розділі, а відповідні негативні варіанти також підсумовують сьомий та восьмий розділи.
Незважаючи на величезну популярність Плану у династію Хань, жодного повного коментаря від цього часу не збереглося.[6] Лю Сінь бачив у тексті відображення так званих "написів Ло" 雒書 («Хань шу», трактат "Вусін чжи". Трактат широко використовує повір'я у закономірне відбиття поведінки володаря на природні явища та аномалії. Запроваджене саме у Плані, це повір'я набуло форму теорії "резонансу між людиною і небом", яку виклав Дун Чжуншу).
- Фу Шен
- Кун Аньґо
- Кун Їнда 孔穎達 (574 – 648, Kong Yingda[en])
Лише протягом 11 століття (династія Сун) було утворено не менш ніж 45 творів, присвячених Плану.[7]
- Ху Юань zh:胡瑗 (993-1059)
- Су Сюнь 苏洵 (1009-1066, батько Су Ши), «Хунфань лунь» 洪範論.
- Ван Аньши (1021-1086), «Хунфань чжуань» 洪範傳.
За часів династії Цін Ху Вей zh:胡渭 (1633-1714) утворив узагальнюючу працю щодо інтерпретації Плана, «Хунфань чженлунь» 洪範正論 (1704-1709) [2] [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] (ред. Цзі Юнь (1724-1805))[8]
Включення концепції "П'яти фаз" 五行 до Плану становить проблему у датуванні тексту, оскільки розповсюдження цієї концепції, на думку багатьох сучасних науковців, відбулося не раніше періоду Чуньцю. Як відзначив Чжен Сюань 鄭玄 (127-200, конфуціаньський коментатор останньої доби династії Хань. Див. Zheng Xuan[en]), послідовність "фаз" у Плані відповідає тій що міститься у «Цзо чжуань», але в останньому тексті йдеться не про п'ять, а про шість компонентів, 六府, останній з яких - зерно ґу 穀.
- Nylan, Michael (1992). The Shifting Center: the Original "Great Plan" and Later Readings. Sankt Augustin: Institut Monumenta Serica.
- ↑ 儒学的宪政发引: 从《洪范》到《正名》 (промова у Пекінському університеті, 2011) 北京大学研究生学志, 2011, 3:1-8. Стор.5.
- ↑ а б Nylan 1992:13.
- ↑ У цьому короткому коментарі лише позначається, що назва має на увазі "ресурси". У ранній літературі вираз ву цай 五材 (п'ять ресурсів) зустрічається як у значенні ву сін, так і в інших.
- ↑ Nylan 1992:15.
- ↑ Переклад слова хуан складає проблему, оскільки його коннотація може бути зрозуміла або як релігійна, або як політична, або як поетична у залежності від концепції датування та практичного вжитку текста. Термін хуан зафіксовано у Західній Чжоу у відношенні до предків та верховного Бога. Після включення у титул хуан-ді ("імператор", див. Цінь Ши Хуан-ді) цей епітет набув переважно політичного значення. Спробою поєднання ритуальної та політичної коннотацій хуан стало англ. august, у згадку латинського вжитку цього слова. [1] [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] Значення хуан у тексті стало темою полеміки між Чжу Сі та Лу Цзююанєм у 12 ст., див. zh:皇極之辨.
- ↑ Nylan 1992:46.
- ↑ Nylan 1992:62.
- ↑ Nylan 1992:181.
- [3] [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Китайсько-англійська версія тексту на сайті Chinese Text Project (словник, вказівник міжтекстових паралелей)