Перейти до вмісту

Центр стратегічних і міжнародних досліджень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Center for Strategic and International Studies
Center for Strategic and International Studies
АбревіатураCSIS(англ.)
Типаналітичний центр
група захисту інтересів
неприбуткова організація
ЗасновникDavid Manker Abshired
Арлі Берк
Засновано1962
Правовий статусорганізація 501(c)(3)[1]
Сферакомп'ютерна безпека, technology policyd, воєнна політика, економічна політика, національна безпека, енергополітикаd, екополітика, політика здоров’яd, права людини і міжнародний розвиток
Країна США
Штаб-квартираВашингтон (38°54′07″ пн. ш. 77°02′31″ зх. д. / 38.901944444444° пн. ш. 77.041944444444° зх. д. / 38.901944444444; -77.041944444444)
КерівникJohn Hamred (2000)
Штат працівників354 осіб (2014)
Дохід▲57 351 409 $ (2022)[3]
Вебсайт: csis.org
Мапа
CMNS: Центр стратегічних і міжнародних досліджень у Вікісховищі

Центр стратегічних і міжнародних досліджень (англ. Center for Strategic and International Studies; скорочено CSIS) — аналітичний центр у Вашингтоні, округ Колумбія, США[4]. CSIS був створений як «Центр стратегічних і міжнародних досліджень» Джорджтаунського університету в 1962 році. Центр займається політичними дослідженнями та стратегічним аналізом політичних, економічних проблем і питань безпеки в усьому світі. Вони особливо зосереджені на питаннях міжнародних відносин, торгівлі, технологій, фінансів, енергетики та геостратегії[5].

У звіті Університету Пенсільванії Global Go To Think Tanks Report за 2019 рік CSIS визнано найкращим аналітичним центром у Сполучених Штатах за всіма предметами, «Найкращим аналітичним центром із питань оборони та національної безпеки» у світі та 4-м найкращим аналітичним центром у світі загалом[6][7]. Щороку, починаючи з 2013 року, CSIS визнавався аналітичним центром номер один з питань оборони та національної безпеки, а також його було визнано «Центром передового досвіду»[7].

З моменту свого заснування CSIS «присвятив себе пошуку шляхів підтримки американського авторитету і процвітання як сили добра у світі», як зазначено на його веб-сайті.[8] CSIS офіційно є двопартійним аналітичним центром, в якому працюють науковці, що представляють різні точки зору по всьому політичному спектру. Він відомий тим, що запрошує до співпраці відомих зовнішньополітичних діячів і державних службовців з Конгресу та виконавчої влади США, в тому числі пов'язаних з Демократичною або Республіканською партією, а також іноземних посадовців різного політичного походження. U.S. News & World Report назвав його «центристським» аналітичним центром[9] .

Центр проводить Форум державних діячів, двопартійний майданчик, де міжнародні лідери представляють свої погляди. Серед минулих спікерів були Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун і радник з національної безпеки Том Донілон [10]. Центр також проводить Діалоги CSIS-Школи Шиффера, серію численних дискусій, які веде Боб Шиффер з CBS News, і Глобальний форум з питань безпеки, на якому виступають посадові особи Міністерства оборони, в тому числі колишній міністр оборони Чак Гейгель [11].

У 2024 році CSIS був визнаний «небажаною організацією» в Росії[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.charitynavigator.org/ein/521501082
  2. ↑ https://www.csis.org/programs/about-us
  3. ↑ Nonprofit Explorer: Research Tax-Exempt Organizations
  4. ↑ Company Overview of Center for Strategic and International Studies, Inc (англ.). Bloomberg. Процитовано 11 вересня 2018.
  5. ↑ The Center for Strategic and International Studies (англ.). Charitynavigator.org. 1 березня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  6. ↑ CSIS Named Number One Think Tank in the United States. SU News (англ.). Процитовано 12 лютого 2020.
  7. ↑ а б Global Go To Think Tanks Report (англ.). University of Pennsylvania. Процитовано 5 лютого 2020.
  8. ↑ About CSIS | Center for Strategic and International Studies. www.csis.org (англ.). Процитовано 16 серпня 2024.
  9. ↑ Kurtzleben, Danielle (3 березня 2011). Think Tank Employees Tend to Support Democrats (англ.).
  10. ↑ CSIS CHARTING our future CHARTING our future Annual Report 2012 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2013. Процитовано 16 серпня 2024. [Архівовано 2013-12-31 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Global Security Forum | Center for Strategic and International Studies. web.archive.org. 4 жовтня 2013. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 16 серпня 2024. [Архівовано 2013-10-04 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Rofe, Jean (1 липня 2024). Американская и германская НПО признаны "нежелательными" в РФ. Deutsche Welle (рос.). Архів оригіналу за 3 липня 2024. Процитовано 3 липня 2024.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Центр_стратегічних_і_міжнародних_досліджень