Цереба
| Цереба | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Coereba flaveola (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Certhia flaveola Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Цере́ба[2] (Coereba flaveola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Неотропіках. Це єдиний представник монотипового роду Цереба (Coereba). Виділяють низку підвидів.
Цереба — дрібний птах, середня довжина якого варіюється від 10 до 13 см, в залежності від підвиду[3][4], а вага — від 5,5 до 19 г[5][6]. У представників більшості підвидів цереби верхня частина тіла темно-сіра, тім'я і скроні чорні, над очима білі "брови", горло білувате, груди жовті, решта нижньої частини тіла жовтувата. На забарвлення цереби сильно впливає варіація Мелакортинового рецептора 1[7]. Дзьоб тонкий, вигнутий, язик трубкоподібний, пристосований до живлення нектаром, схожий на язики інших птахів, що живляться нектаром, що є наслідком конвергентної еволюції[8]. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення, брови і горло у них жовтуваті.
Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням. Так, у представників підвидів C. f. bahamensis і C. f. caboti горло і верхня частина грудей білі або світло-сірі[9][10], у представників підвиду C. f. ferryi лоб білий[11]. Представники підвидів C. f. laurae, C. f. lowii і C. f. melanornis мають загалом чорнувате забарвлення[11], представники підвидів C. f. atrata і C. f. aterrima мають дві морфи — "звичайну" і чорнувату.
Цереба була науково описана шведським натуралісом Карлом Ліннеєм у 1758 році, у десятому виданні його праці Systema Naturae під назвою Certhia flaveola[12]. При описі виду Ліннєй описався на більш ранні описи птаха, зроблені натуралістами Джоном Реєм, Гансом Слоуном і Джорджем Едвардсом[13][14][15]. У 1809 році французький орнітолог Луї Жан П'єр В'єйо перемістив церебу до монотипового роду Coereba[16].
До появи методів секвенування ДНК таксономічне положення цереби було невизначеним. Деякі дослідники відносили її до родини піснярових (Parulidae)[17], деякі — до родини вівсянкових (Emberizidae)[18] або до окремої монотипової родини Coerebidae[19]. Результати молекулярно-філогенетичних досліджень показали, що цереба належить до родини саякових (Thraupidae) і підродини Coerebinae[20][21][22].
Виділяють 41 підвид:[22]
- C. f. bahamensis (Reichenbach, 1853) — Багами;
- C. f. caboti (Baird, 1873) — схід Юкатану і сусідні острови;
- C. f. flaveola (Linnaeus, 1758) — Ямайка;
- C. f. sharpei (Cory, 1886) — Кайманові Острови;
- C. f. bananivora (Gmelin, 1789) — Гаїті і сусідні острови;
- C. f. nectarea Wetmore, 1929 — острів Тортуга;
- C. f. portoricensis (Bryant, 1866) — Пуерто-Рико;
- C. f. sanctithomae (Sundevall, 1869) — північні Віргінські острови;
- C. f. newtoni (Baird, 1873) — острів Санта-Крус (південні Віргінські острови);
- C. f. bartholemica (Sparrman, 1788) — північ і центральні Малі Антильські острови;
- C. f. martinicana (Reichenbach, 1853) — Мартиніка і Сент-Люсія (Малі Антильські острови);
- C. f. barbadensis (Baird, 1873) — Барбадос;
- C. f. atrata (Lawrence, 1878) — острів Сент-Вінсент (південні Малі Антильські острови);
- C. f. aterrima (Lesson, 1830) — Гренада і Гренадини (південні Малі Антильські острови);
- C. f. uropygialis von Berlepsch, 1892 — Аруба і Кюрасао (Нідерландські Антильські острови);
- C. f. tricolor (Ridgway, 1884) — острів Провіденсія (на схід від Нікарагуа);
- C. f. oblita Griscom, 1923 — острів Сан-Андрес (на схід від Нікарагуа);
- C. f. mexicana (Sclater, 1857) — від південно-східної Мексики до західної Панами;
- C. f. cerinoclunis Bangs, 1901 — Перлові острови[en] (Панамська затока);
- C. f. columbiana (Cabanis, 1866) — від східної Панами до південно-західної Колумбії і південної Венесуели;
- C. f. bonairensis Voous, 1955 — острів Бонайре (Нідерландські Антильські острови);
- C. f. melanornis Phelps & Phelps, 1954 — острів Кайо-Саль[es] (на північ від Венесуели);
- C. f. lowii Cory, 1909 — архіпелаг Лос-Рокес (на північ від Венесуели);
- C. f. ferryi Cory, 1909 — острів Ла-Тортуга[en] (на північ від Венесуели);
- C. f. frailensis Phelps & Phelps, 1946 — острови Лос-Фраїлес[en] і Лос-Херманос[en] (на північ від Венесуели);
- C. f. laurae Lowe, 1908 — острови Лос-Тестігос[en] (на північ від Венесуели);
- C. f. luteola (Cabanis, 1850) — узбережжя на півночі Колумбії і Венесули, Тринідад і Тобаго;
- C. f. obscura Cory, 1913 — північно-східна Колумбія і західна Венесуела;
- C. f. minima (Bonaparte, 1854) — від східної Колумбії і південної Венесуели до Французької Гвіани і півночі центральної Бразилії;
- C. f. montana Lowe, 1912 — Анди на північному заході Венесуели;
- C. f. caucae Chapman, 1914 — західна Колумбія;
- C. f. gorgonae Thayer & Bangs, 1905 — острів Горгона (на захід від Колумбії);
- C. f. intermedia (Salvadori & Festa, 1899) — від південно-західної Колумбії, західного Еквадору і північного Перу до південної Венесуели і західної Бразилії;
- C. f. bolivari Zimmer & Phelps, 1946 — східна Венесуела;
- C. f. guianensis (Cabanis, 1850) — від південно-східної Венесуели до Гаяни;
- C. f. roraimae Chapman, 1929 — тепуї на південному сході Венесуели, південному заході Гаяни і на півночі Бразилії;
- C. f. pacifica Lowe, 1912 — схід Перу;
- C. f. magnirostris (Taczanowski, 1880) — північ Перу;
- C. f. dispar Zimmer, 1942 — від півночі центрального Перу до західної Болівії;
- C. f. chloropyga (Cabanis, 1850) — від сходу центрального Перу до центральної Болівії до східної Бразилії, північного Уругваю, північно-східної Аргентини і Парагваю;
- C. f. alleni Lowe, 1912 — від східної Болівії до центральної Бразилії.
Філогенетичні дослідження виявили 3 клади підвидів: номінативну групу з Ямайки, Гаїті і Кайманових островів, групу bahamensis з Багам і Юкатану і групу bartholemica, що вкулючає решту підвидів. які мешкають в Центральній і Південній Америці, на Малих Антильських островах і Пуерто-Рико[23][24]. Деякі підвиди не були враховані при проведенні дослідження[23][24], однак більшість з них легко можна віднесто до тієї чи іншої групи на підставах зоогеографічного поширення. Виняток становлять лише підвиди C. f. oblita і C. f. tricolor, положення яких невідоме. В лютому 2010 року Міжнародна спілка орнітологів запропонувала підвищити групи підвидів bahamensis і bartholemica до статусу видів[25].
Цереби поширені від південної Мексики до північної Аргентини, а також на більшості островів Карибського моря, за винятком Куби[9]. Бродячі птахи з Багам іноді трапляються у Флориді[26]. Цереби мешкають в різноманітних відкритих і напіввідкритих природних середовищах, зокрема у парках і садах, однак рідко зустрічаються вбо відсутні у пустелях, густих тропічних лісах Амазонії та на висоті понад 2000 м над рівнем моря[11].
Цереби живляться переважно нектаром[27][28], а також плодами, зокрема омелою[27] і стиглими бананами[29] і дрібними комахами. Розмножуються протягом всього року[30]. Гніздо кулеподібне з бічним входом, в кладці 3 яйця, Насиджує лише самиця[31].
Цереби є офіційним символом Американських Віргінських островів та зображені на печатці цієї території.
-
C. f. aterrima ("звичайна" і темна морфи), Гренада -
C. f. bahamensis, Багами -
C. f. bartholemica, Гваделупа -
C. f. chloropyga, штат Сан-Паулу, Бразилія -
C. f. flaveola, Ямайка -
C. f. luteola, Тринідад -
C. f. mexicana, Коста-Рика -
C. f. portoricensis, Пуерто-Рико -
C. f. sanctithomae, Сент-Джон (Віргінські острови)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(8).jpg)
.jpg)
.jpg)
- ↑ BirdLife International (2016). Coereba flaveola.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Bananaquit. anywherecostarica.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2011.
- ↑ Bananaquit. enature.com. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 жовтня 2011. [Архівовано 2012-03-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Bananaquits. birdingguide.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 21 жовтня 2011.
- ↑ Diamond, 1973
- ↑ Eizirik, Eduardo; Trindade, Fernanda J. (16 лютого 2021). Genetics and Evolution of Mammalian Coat Pigmentation. Annual Review of Animal Biosciences. Annual Reviews. 9 (1): 125—148. doi:10.1146/annurev-animal-022114-110847. ISSN 2165-8102. PMID 33207915.
- ↑ Pauw, Anton (2 листопада 2019). A Bird's-Eye View of Pollination: Biotic Interactions as Drivers of Adaptation and Community Change. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. Annual Reviews. 50 (1): 477—502. doi:10.1146/annurev-ecolsys-110218-024845. ISSN 1543-592X.
- ↑ а б Raffaele та ін., 1998
- ↑ Howell та Webb, 1995
- ↑ а б в Restall, Rodner та Lentino, 2006
- ↑ Linnaeus, 1758, с. 119.
- ↑ Ray, John (1713). Synopsis methodica avium & piscium (лат.). London: William Innys. с. 187, No. 45. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Sloane, Hans (1725). A Voyage to the Islands Madera, Barbados, Nieves, S. Christophers and Jamaica : with the natural history of the herbs and trees, four-footed beasts, fishes, birds, insects, reptiles, &c. of the last of those islands. Т. 2. London: Printed for the author. с. 307, Plate 259 fig. 3. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Edwards, George (1750). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 3. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 122, Plate 122. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Vieillot, 1809, с. 70.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 87. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Committee on Classification and Nomenclature (1983). Check-list of North American Birds (вид. 6th). Washington, DC: American Ornithologist's Union. с. 641. ISBN 0-943610-32-X. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Committee on Classification and Nomenclature (1998). Check-list of North American Birds (PDF) (вид. 7th). Washington, DC: American Ornithologist's Union. с. 569. ISBN 1-891276-00-X. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Burns, K.J.; Hackett, S.J.; Klein, N.K. (2002). Phylogenetic relationships and morphological diversity in Darwin's finches and their relatives. Evolution. 56 (6): 1240—1252. doi:10.1111/j.0014-3820.2002.tb01435.x. PMID 12144023.
- ↑ Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ а б Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 03 березня 2022.
- ↑ а б Seutin та ін., 1994
- ↑ а б Bellemain, Bermingham та Ricklefs, 2008
- ↑ Updates: Candidates. IOC World Bird List. Архів оригіналу за 18 червня 2010. Процитовано 21 жовтня 2011. [Архівовано 2010-06-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Dunning, 2001
- ↑ а б Watson, David M. (2001). Mistletoe—A Keystone Resource in Forests and Woodlands Worldwide. Annual Review of Ecology and Systematics. Annual Reviews. 32 (1): 219—249. doi:10.1146/annurev.ecolsys.32.081501.114024. ISSN 0066-4162.
- ↑ Irwin, Rebecca E.; Bronstein, Judith L.; Manson, Jessamyn S.; Richardson, Leif (2010). Nectar Robbing: Ecological and Evolutionary Perspectives. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. Annual Reviews. 41 (1): 271—292. doi:10.1146/annurev.ecolsys.110308.120330. ISSN 1543-592X.
- ↑ Coereba flaveola (Bananaquit). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ De Boer, 1993, с. 105
- ↑ Monteiro Pereira, 2008, с. 120
- Bellemain, Eva; Bermingham, Eldredge; Ricklefs, Robert E. (2008). The dynamic evolutionary history of the bananaquit (Coereba flaveola) in the Caribbean revealed by a multigene analysis. BMC Evolutionary Biology. 8: 240. doi:10.1186/1471-2148-8-240. PMC 2533019. PMID 18718030.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - Diamond, A. W. (1973). Altitudinal variation in a resident and migrant passerine on Jamaica (PDF). The Auk. 90 (3): 610—618. doi:10.2307/4084159. JSTOR 4084159. Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 3 березня 2022.
- Dunning, John B. Jr (2001). Bananaquit. У Elphick, Chris; Dunning, John B. Jr.; Sibley, David Allen (ред.). The Sibley Guide to Bird Life and Behavior. New York: Alfred A. Knopf. с. 510–511. ISBN 978-1-4000-4386-6.
- Howell, S. N. G.; Webb, S. (1995). A Guide to the Birds of Mexico and Northern Central America. London: Oxford University Press. ISBN 0-19-854012-4.
- Linnaeus, C. (1758). Systema naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Tomus I. Editio decima, reformata (лат.). Stockholm: Laurentius Salvius. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 3 березня 2022.
C. nigra, uropygio pectoreque luteo, superciliis macula alarum rectricumque apicibus albis.
- Monteiro Pereira, José Felipe (2008). Aves e Pássaros Comuns do Rio de Janeiro [Common Birds of Rio de Janeiro] (порт.). Rio de Janeiro: Technical Books. ISBN 978-85-61368-00-5.
- De Boer, Bart A. (1993). Our Birds. Willemstad: Stichting Dierenbescherming Curaçao. ISBN 978-99904-0-077-9.
- Raffaele, Herbert; Wiley, James; Garrido, Orlando; Keith, Allan; Raffaele, Janis (1998). A Guide to the Birds of the West Indies. Princeton: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-08736-8.
- Restall, R. L.; Rodner, C.; Lentino, M. (2006). Birds of Northern South America – An Identification Guide. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-7242-0.
- Seutin, G; Klein, N. K.; Ricklefs, R. E.; Bermingham, E. (1994). Historical biogeography of the bananaquit (Coereba flaveola) in the Caribbean region: a mitochondrial DNA assessment. Evolution. 48 (4): 1041—1061. doi:10.2307/2410365. JSTOR 2410365.
- Vieillot, Louis Jean Pierre (1809). Histoire naturelle des oiseaux de l'Amérique septentrionale [Natural History of the Birds of Northern America] (фр.). Paris: Desray.
- Skutch, Alexander F. (1962). Life Histories of Central American Birds (PDF). Pacific Coast Avifauna, Number 31. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 404—420. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2021. Процитовано 3 березня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |