Церква Вознесіння Господнього (Кальне)
| Церква Вознесіння Господнього | |
|---|---|
| 48°51′04″ пн. ш. 23°19′34″ сх. д. / 48.851116° пн. ш. 23.326163° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і пам’ятка архітектури  |
| Розташування |  Україна[1] , Кальне[1] |
| Початок будівництва | 1820 |
| Належність | Українська греко-католицька церква |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України (515) |
  Церква Вознесіння Господнього (Кальне) (Львівська область) | |
 | |
Церква Вознесіння Господнього[2] (також церква Святого Архангела Михаїла) — дерев'яна церква у селі Кальне Стрийського району Львівської області. Належить до класичного бойківського типу дерев'яних церков[3][4][5]. Має статус пам'ятки архітектури національного значення, охоронний № 515. Парафія церкви підпорядковується Сколівському деканату Самбірсько-Дрогобицької єпархії Львівської митрополії УГКЦ[2].
Церква у Кальному зведена у 1820 році[6][7] майстром Михайлом Биленем[4], ймовірно, на місці попередньої[8], та освячена в ім'я Святого Архангела Михайла. У 1883 році майстри Федір і Карп Косиловичі здійснили капітальний ремонт храму[9][3]. У 1895 році в церкві встановили новий іконостас, а майстер Іван Томанек із Калуша створив розписи інтер'єру[4].
У 1930 році відремонтували дах церкви, замінивши первісний ґонтовий на бляшаний. За незалежної України церкву переосвятили на честь Вознесіння Господнього, пізніше добудували до вівтарної частини ризницю, а 2010 року церкву вчергове відремонтували, цього разу значно спотворивши первісний її вигляд.
Вознесенська церква у Кальному — дерев'яна, зі смерекових брусів, з'єднаних на наріжжях простим замком, тризрубна, триверха. План церкви — типовий для бойківської архітектури[10]: квадратні зруби, центральний з яких — нава — більший за бічні, до нього зі сходу і заходу прилучаються менші за площею і трохи вужчі бічні зруби — вівтарна частина і бабинець відповідно[11][12]. Центральний зруб увінчаний верхом складного комбінованого типу «два восьмерики на четверику» з трьома заломами[3], на бічних зрубах верхи дещо простіші за формою — восьмибічні, з двома заломами[10][13][14]. Всі три верхи вкриті восьмибічними наметовими банями, увінчаними маківками на високих восьмибічних сліпих ліхтарях[3].
По периметру церкви проходить піддашшя, що спирається на східчасті випусти вінців, яке, окрім практичної функції (відведення дощової води від підвалин), візуально об'єднує всі три об'єми в одне ціле[10]. Стіни вище піддашшя оббиті бляхою. На другому ярусі бабинця розташована аркада-галерея, що оточує об'єм з трьох сторін[15].
Внутрішній простір церкви розкритий у висоту до основи другого залому, де перекривається пласкими стелями[15]. На другому поверсі бабинця міститься емпора, перероблена в хори з виходом на галерею[10]. Між бабинцем і навою — широкий і високий арковий проріз[15]. Стіни церкви вкриті альфрейним живописом, деякі з композицій збереглися від первісного розпису церкви в 1895 році[4]. Прикрашає церкву чотириярусний іконостас кінця XIX ст., виконаний в в академічному стилі, на верхньому ярусі іконостасу — зображення святих апостолів[4].
Особливістю церкви є досить добре збережені написи різними мовами, за якими можна відслідкувати основні віхи історії храму. Дата зведення церкви позначена різьбленим написом польською на надпоріжнику вхідних дверей — «Dnia 18 juni 1820 A». Напис польською на верхній балці перил хорів повідомляє про творців церкви: «Roku 1820 Mychayło Byłeń 1szy x Mayster z Chytaru, Petro Iwanikowicz 2gi Kalnianski v Jozeph Saczkiewicz paroch Kalnianski mpr Wicsty Chudiowicz Wóyt mapr // 3ci Anton Iurowicz 4 Teodor Iwanikowicz Mateos Diakowicz reient». Недатований різьблений напис на нижній балці хорів повідомляє, що ктитором храму був Лука Шептак. Факт ремонту церкви у 1883 році засвідчує напис на верхній балці західних перил галереї другого ярусу бабинця: «Федоръ х Коселовыч Ро 1883х30 серпнѩ Карпа х Коселовыч». Розпис церкви у 1895 році фіксує напис червоною фарбою на хорах: «Храмъ сей отновлен года 1895». Під аркадою на західному боці бабинця напис «Року 1930» свідчить про черговий ремонт церкви у 1930 році, коли замінили матеріал даху[4].
На південний захід від церкви стоїть дерев'яна, зі смерекових брусів дзвіниця, зведена у 1837 році[3], яка, судячи з наскрізного проходу в нижньому ярусі, слугувала брамою[15]. Будівля квадратна у плані, триярусна, перші два яруси зрубні, третій каркасний у вигляді галереї-аркади, завершена восьмигранним наметом[15][3].
- ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
- ↑ а б Церква Вознесіння ГНІХ. ugcc.ua. Українська греко-католицька церква. Процитовано 30 січня 2025.
- ↑ а б в г д е ПГиА, 1985, с. 97.
- ↑ а б в г д е Слободян.
- ↑ Тарас, 2018, с. 398.
- ↑ Драган, 1937, с. 141.
- ↑ Кармазин-Каковський, 1987, с. 87.
- ↑ Карта «Galizien und Lodomerien (1779–1783)» - First Military Survey. maps.arcanum.com. Процитовано 30 січня 2025.
- ↑ Павлюк, 1996, с. 252.
- ↑ а б в г Павлюк, 1996, с. 260.
- ↑ Драган, 1937, с. 57.
- ↑ Тарас, 2018, с. 306.
- ↑ Драган, 1937, с. 92.
- ↑ Тарас, 2018, с. 346.
- ↑ а б в г д Павлюк, 1996, с. 261.
- Я. М. Тарас. Архітектура дерев'яних храмів українців Карпат: культурно-традиційний аспект. — Х. : Фоліо, 2018. — 671 с. — 30 прим. — ISBN 978-966-03-7719-6.
- В. Кармазин-Каковський. Мистецтво бойківської церкви. — Нью-Йорк, 1987. — ISBN 0-88054-150-4.
- Сакральна дерев'яна архітектура // Сколівщина / С. Павлюк. — Л. : Інститут народознавства НАН України, 1996. — ISBN 5-7702-1099-0.
- М. Драган. Українські деревляні церкви: Генеза і розвій форм. — Л., 1937.
- Василь Слободян. Майстер Михайло Билень – будівничий церков.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Жариков Н. Л., Логвин Г. Н. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — 337 с. — 8000 прим.
- Церква Св. Арх. Михайла 1820. decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Процитовано 26 січня 2025.
