Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Гадинківці)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Гадинківці) | ||||
---|---|---|---|---|
Назва на честь: | Діва Марія | |||
Вигляд на церкву | ||||
49°02′07.3″ пн. ш. 25°55′51.5″ сх. д. / 49.03536° пн. ш. 25.93097° сх. д. | ||||
Статус | діюча | |||
Країна | Україна | |||
Розташування | Гадинківці, Чортківський район, Тернопільська область | |||
Конфесія | УГКЦ | |||
Єпархія | Бучацька єпархія | |||
Тип будівлі | церква | |||
Матеріал | цегла | |||
Побудовано на кошти | громади | |||
Будівництво | 1910 — 1913 | |||
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі |
Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Гадинківцях — парафія і храм греко-католицької громади Копичинецького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Гадинківці Чортківського району Тернопільської области.
Перша згадка про парафію датується XVI ст. На той час це була дерев'яна церква з дзвіницею. З XVIII ст. парафія і церква перейшли до Греко-Католицької Церкви.
- кін. XVII ст. — зведено дерев'яний храм.
- 1718 — з ініціативи о. Андрія Пашковського збудовано нову дерев'яну церкву на ґрунті віддавна освяченому.
- 1732—1733 — генеральну візитацію парафії здійснив о. Сильвестр Мальський, ЧСВВ[1].
- 1758 — візитацію парафії здійснив о. Антоній Онуфрієвич.[2]
- 1850 — збудовано нову дерев'яну плебанію.
- 1860 — храм відновлений та наново освячений.
- 1909 — з ініціативи о. Климента Соневицького розпочалося будівництво нового храму. Жертводавці: місцевий пан Целєцький і парафіяни села.
- 21 вересня 1913 — освятив церкву владика Станиславівської єпархії Григорій Хомишин. Того ж року він провів візитацію парафії.
- До 1946 — парафія і храм були греко-католицькими. У 1946—1990 — належали РПЦ. З 1990 — вони знову в лоні УГКЦ.
- 1957 — розписано храм.
- 5 липня 2000 — стихія пошкодила храм.
- 2009 — поновлено розпис художником Романом Папінком[3].
- 2012 — храм освятив владика Бучацької єпархії Димитрій Григорак, ЧСВВ.
При парафії діють: братство «Апостольство молитви» та Вівтарна дружина. Катехизацію проводить священик.
На території парафії є дві каплиці, пам'ятник блаженному єпископу Григорію Хомишину (2004; освятив владика Івано-Франківської єпархії Володимир Війтишин), церква-каплиця св. верх. апп. Петра і Павла на вул. Підлісній.
Парафія у власності має житловий та нежитловий будинки.
- о. Андрій Пашковський (1717—1736),
- о. Василь Сливацький (1736—?),
- о. Стефан Савічевський,
- о. Макар Савічевський (1784—1817),
- о. Михайло Струмінський,
- о. Яків Шанковський,
- о. Іван Сенатович (1838—1840),
- о. Семен Лукасевич (1840—1842),
- о. Олексій Навроцький (1842—1843),
- о. Филип Галінатий (1843—1844, 1845—1847),
- о. Дмитро Ходоровський (1844—1845),
- о. Микола Чаплінський (1847—1848),
- о. Яків Горбачевський (1848—1850),
- о. Том Боратинський (1850—1855),
- о. Іван Корній (1855—1890),
- о. Климент Соневицький (1891—1928),
- о. Тома Баратинський (~ XIX ст.),
- о. Ізидор Скорохід,
- о. Степан Турчин,
- о. Павло Микитин,
- о. Павло Онук,
- о. Григорій Петришин (1973—1983),
- о. Василь Квік (від 1983).
- ↑ Скочиляс, І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам'янецька єпархія, т. 2: Протоколи генеральних візитацій. — Львів : Видавництво УКУ, 2004. — CIXIII, 106 с.
- ↑ Скочиляс, І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам'янецька єпархія, т. 2: Протоколи генеральних візитацій. — Львів : Видавництво УКУ, 2004. — CIXXV, 259 с.
- ↑ Уляна Галич (1 серпня 2024). Роман Папінко: «В храмі має бути багато світла і простору». Вільне життя.
- Парафія с. Гадинківці. Церква Різдва Пресвятої Богородиці // Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 160. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
- Слободян, В. До історії сіл Гадинківці та Швайківці і їх церков // Християнська сакральна традиція: Віра, духовність, мистецтво. Матеріали II Міжнародної наукової конференції, м. Львів, 24-25 листопада 2010 р. (Апологет). — Львів, 2010. — С. 245—265.