Перейти до вмісту

Церква Сан-Франческо делла Вінья

Координати: 45°26′17.42″ пн. ш. 12°20′52.37″ сх. д. / 45.4381722° пн. ш. 12.3478806° сх. д. / 45.4381722; 12.3478806
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Сан-Франческо делла Вінья
Зображення церкви Сан-Франческо делла Вінья
45°26′17.42″ пн. ш. 12°20′52.37″ сх. д. / 45.4381722° пн. ш. 12.3478806° сх. д. / 45.4381722; 12.3478806
Тип спорудицерква[1]
РозташуванняІталіяВенеція
АрхітекторАндреа Палладіо і Якопо Сансовіно
Початок будівництва1534
Кінець будівництва1572
Будівельна системацегла
СтильАрхітектура Відродження
НалежністьРимо-Католицька церква
ЄпархіяВенеційський патріархат
ЕпонімФранциск Ассізький
ПрисвяченняФранциск Ассізький
Церква Сан-Франческо делла Вінья. Карта розташування: Італія
Церква Сан-Франческо делла Вінья
Церква Сан-Франческо делла Вінья (Італія)
Мапа
CMNS: Церква Сан-Франческо делла Вінья у Вікісховищі

Церква Сан-Франческо делла Вінья (італ. San Francesco della Vigna) — церква у Венеції в районі Кастелло.

Початкова історія

[ред. | ред. код]

Назва церкви походить від виноградника, на місці якого була побудована церква. Володар виноградника Марко Дзані передав земельну ділянку 1253 року для побудови церкви задля спасіння власної душі. Тут також була капличка, де нібито бачили янгола, що завітав до св. Марка і промовив «Мир тобі, евангелісте мій».

У XIII столітті тут стояла невелика церква в готичному стилі, що мала три нави. Нетривалість готичних церков на вологих ґрунтах Венеції примушувала до ремонтів. Було щонайменше дві причини розпочати реконструкцію старовинної церкви. Першою була офіційна підтримка ордену францисканців, котрому належала тоді церква. Другою було втручання дожа Андреа Грітті, багата родина котрого мешкала неподалік церкви.

В 16 столітті

[ред. | ред. код]

У 1534 році, під керівництвом Сансовіно, почалося будівництво нової, францисканської церкви. А в 15621572 роках у церкви з'явився фасад роботи Андреа Палладіо із статуями Святого Павла і Святого Мойсея . Бронзові скульптури створені з моделями Тиціано Аспетті (1557-1606).

Фасад церкви і каплиці

[ред. | ред. код]

Створення головного фасаду затяглося. Був створений проєкт роботи Якопо Сансовіно у стриманому стилі відродження, бо Сансовіно наслідував побажанням ченця Франческо Зорзі. Зорзі наполягав на тричстинному фасаді як натяк на святу Трійцю.

Цьому проєкту не судилося бути реалізованим через спротив. За припущеннями венеційський патрицій Даніеле Барбаро зробив усе можливе, аби перешкодити реалізації проєкта Сансовіно і передати замову Андреа Палладіо. Згодом був реалізований саме проєкт Палладіо. Він теж не відрізнявся пишністю. Фасад тричастинний. Акцентована центральна частина з порталом конфськими колонами. Вони підтримують трикутний фронтон з постаментами для майбутніх скульптур. Бічні частини прикрашені колонами помітно меншої висоти. Вони підтримують трикутний фронтон, позділений навпіл, але з тим же кутом нахилу, що і центральний. Всі колони підняті на смугу високого постамента. По центру симетрії у полі фронтону рельєф із зображенням орла, що розгортає смугу з написом «Оновлено» (Renovabitur).

Церква швидко стала престижною. Її бічні каплиці були продані багатим родинам Венеції за 200-350 золотих дукатів. Власникам каплиць було дозолено створити власне оздоблення та право поховання померлих членів родини. Так, дож Андреа Грітті виплатив очільникам церкви 1000 золотих дукатів за право бути похованим в церкві під її підлогою неподалік головного вівтаря. На похованнях венеційських багатіїв церква робила власний бізнес.

Твори мистецтва в церкві

[ред. | ред. код]

У церкві зберігають низку творів мистецтва роботи венеційських майстрів:

Галерея

[ред. | ред. код]
Баттіста Франко. Фреска в люнеті зі сценою Преображення Христа.


Антоніо Негропонте. «Мадонна з немовлям на троні», бл. 1455 р.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. archINFORM — 1994.

Посилання

[ред. | ред. код]