Церква Святого Духа (Мінськ)

Церква Святого Духа
Церква Святого Духа
53°54′15″ пн. ш. 27°33′24″ сх. д.
Тип споруди	монастир Greek Catholic churchd і мала базиліка
Розташування	Білорусь, Мінськ
Початок будівництва	XVII століття
Зруйновано	1936 року
Будівельна система	цегла
Стиль	готика, ренесанс
Належність	Білоруська греко-католицька церква
Єпархія	Diocese of Minskd
Стан	Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Епонім	Святий Дух
Церква Святого Духа (Мінськ) (Білорусь)
Церква Святого Духа у Вікісховищі

Церква Святого Духа (біл. Царква Сьвятога Духа) — втрачений греко-католицький храм та монастирський комплекс у Мінську, пам'ятник архітектури Ренесансу. Комплекс заснований в 1616 році і включав церкву, житловий монастирський комплекс і господарські споруди. Розташовувався на Високому Ринку в межах сучасних вулиць Енгельса, Інтернаціональної і Площі Свободи, і був обнесений кам'яним муром. Церква Святого Духа поєднувалася критою галереєю з монастирем Святого Духа сестер василіянок. Церква була головною спорудою комплексу чоловічого і жіночого василіянських монастирів.

У 1936 році більшовики підірвали церкву. До нашого часу збереглися фундаменти і крипти з останками фундаторів храму. 2011 року будівлю церкви було відновлено.

Історія

Деякі дослідники вважають, що кам'яну церкву Святого Духа побудували, приблизно, у 1616 році, проте білоруський історик архітектури В.Денисов вказує на те, що будівництво храму велося пізніше — у 30-ті-40-ві роки XVII ст. Справа в тому, що на площі, поряд з василіанським монастирем, була вільна площа «Лужина», яку лише в 1636 році передали Свято-Духівському монастирю для будівництва кам'яної церкви, замість дерев'яної. Вважається, що будівництво нового храму стало можливим, коли у 1634 році монастир отримав 2000 злотих від заможного полоцького міщанина.У 1641 р. завдяки пожертвуванню кастелянки Сюзанни Гонсевської з Тракаї був заснований ще і монастир василіянок. Але вільного місця для ще одного храму на площі Високий ринок не було, тому церква стала спільною для жіночого і чоловічого монастирів, що було рідкісною практикою того часу.

Існує припущення про те, що будівництво церкви завершилось у 1650-х роках, тому що вже у 1651 році унійний митрополит Атана́сій Селя́ва передав 20 000 злотих у спадщину василіянському монастирю з єдиною умовою — бути похованим у церкві Святого Духа. Пізніше, під час московсько-польської Тринадцятилітньої війни (1654—1667) рр. церква використовувалась у оборонних цілях.

Як головна сакральна споруда на Високому ринку святиня вражала сучасників своєю пишністю. Стольник П. Толстой у 1697 році писав: «У цьому монастирі церква кам'яна велика, в якій склепіння неабиякі, яких мало в кам'яній архітектурі Польщі».

У 1795 році російська влада відібрала церкву в уніатів, а вже в 1799 році переосвятили храм на Петропавлівський православний собор. Після скасування Греко-Католицької Церкви (1839) до собору повернули Чудотворний образ Божої Матері (зберігався у Церкві Святого Духа від 18 жовтня 1616 року, а по відібранню її в уніатів ікону перенесли в інший греко-католицький храм).

У 1835 році сталася пожежа, через що храм був кардинально перебудований в 1846-1850 рр. в псевдо-руському стилі (Архітектор Густав Валерт). Друга перебудова храму відбулася у 1893 році у стилі середньовічної московської архітектури.

У 2009-2011 рр. будівлю церкви було відновлено до її первісного вигляду середини XVII ст. За основу взяли малюнок невідомого художника першої половини XIX століття, обміри - 1843 року, зображення фасаду - 1800 року. Також було вирішено відновити галерею, що сполучає храм і будівлю жіночого монастиря, в якому зараз знаходиться дитяча музична школа. У відновленій церкві Святого Духа розмістився концертний зал дитячої філармонії "Верхнє місто".

• 
  Зліва Церква Святого Духа, зображення початку XIX ст.
• 
  Зображення середини ХІХ ст.
• 
  Церква перебудована в псевдо-руському стилі, фото С.Пракудіна-Горського

Архітектура

У будівлі поєднувались риси готики і північного ренесансу. Головний фасад прикрашали ніші, розписані фресками із зображеннями святих. Подібний синтез архітектури і живопису практично не зустрічається в сакральній архітектурі Європи і є особливістю зодчества Білорусі, її внеском в загальноєвропейське будівельне мистецтво епохи Ренесансу.

Галерея

До перебудови

• До перебудови Москвою
• 
  Зображення XVIII ст.
• 
  Головний фасад. «Атлас Мінської губернії», 1800
• 
  Головний фасад, 1843
• 
  Перекриття, 1843
• 
  Бічний фасад, 1843
• 
  Обміри, 1844
• 
  З боку Плебанських млинів, до1843 р.
• 
  З боку Троїцької гори, до 1843 р.

• Після першої перебудови Московії
• 
  У панорамі міста, до 1843 р.
• 
  З боку татарських городів, 1863 р.
• 
  1885
• 
  1898

• Після другої перебудови
• 
  Вид після другої московської перебудови
• 
  Загальний вигляд, близько 1900 р.
• 
  1903
• 
  1904
• 
  1904
• 
  1904
• 
  З боку скверу, 1913
• 
  1913
• 
  1914
• 
  до 1918
• 
  1918
• 
  1918
• 
  1918
• 
  1918
• 
  1918
• 
  1918
• 
  З боку катедри
• 
  З боку Романівської Слободи
• 
  З боку Раківського передмістя, 1900
• 
  1913
• 
  З боку Свіслочі, 1918
• 
  Вхід в церкву, 1897
• 
  1915
• 
  У панорамі Високого Міста
• 
  до 1918
• 
  1918
• 
  1918
• 
  1918

• Сучасний стан
• 
  Вигляд з боку катедри
• 
  Загальний вигляд
• 
  Головний фасад
• 
  Вид з боку апсиди

Додаткові відомості

• У крипті церкви, ймовірно, перебували останки Катерини Сапеги - дочки  великого канцлера литовського Лева Сапеги, яка була засновницею і першою настоятелькою мінського монастиря василіянок.
• Біля парадного входу до церкви 27 січня 1906 року І. Пуліхов зробив невдалий замах на мінського губернатора Курлова, що в 1905 році наказав розстріляти мирну демонстрацію на Привокзальній площі.
• У 1922 році в церкві пройшов собор духовенства, на якому постановили утворити Мінську митрополію; відповідно до нього мінський єпископ отримав повноваження управляти не тільки Мінською єпархією, а й Автокефальною Православною Церквою Білорусі.
• У 2004 році керівник Білоруського екзархату Московського патріархату Філарет (Вахромеєв) направив листа голові мінського міськвиконкому М. Павлову, в якому виступив з ініціативою не відновлювати церкву Святого Духа, а спорудити на її місці нову каплицю Московського патріархату; ще одну каплицю на честь Олександра Невського митрополит запропонував поставити на місці фундаментів Малого бенкетного двору.

Див. також

• Церква Святого Духа