Церква Собору Пресвятої Богородиці (Великополе)
| Церква Собору Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
.jpg)
| |
49°52′30″ пн. ш. 23°43′44″ сх. д. / 49.875° пн. ш. 23.728888888889° сх. д. | |
| Тип | церква і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Великополе |
| Матеріал | дерево |
| Будівництво | 1781 |
| Стан | зруйнована |
  Церква Собору Пресвятої Богородиці (Великополе) (Львівська область) | |
 | |
 Церква Собору Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
Церква Собору Пресвятої Богородиці у с. Великополе — дерев'яна церква у селі Великополе Яворівського району Львівської області України. Зведена у 1781 році, мала статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 1448)[1]. Згоріла у 2015 році.
Настоятелями церкви у Великополі у різні роки служили Орест Коновалець, стрий Євгена Коновальця, та Микола Вояковський, племінник дружини Михайла Грушевського Марії Вояковської.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
| Пожежа в церкві с. Великополе | |
|
сюжет у новинах каналу ZIK |
|
|
відео від каналу «24 канал» |
Непрямі згадки про церкву у селі Великополе сягають початку XVI століття, коли в історичних документах згадується священник, що платив податок у розмірі 15 грошей[2]. У другій половині XVI століття священником у Великополі був о. Іван Сай, якому 1578 року король Стефан Баторій підтвердив право на володіння парафією, а у 1634 році король Владислав IV підтвердив аналогічні привілеї для нащадків Івана Сая.
У 1781 році коштом настоятеля та місцевої громади збудували церкву Собору Пресвятої Богородиці та дзвіницю[3][4]. Церква була греко-католицькою, підпорядковувалася Янівському деканату. В останній третині XIX століття будівля церкви була в поганому стані. У 1890 році відновили церковні розписи, відремонтували дзвіницю та церковний паркан[5]. Церква, як і село, значно постраждала за Першої світової війни, із дзвіниці на військові потреби були реквізовані дзвони[6].
Після Другої світової війни, за радянської влади церква у Великополі не діяла. Храм відкрили для богослужінь лише наприкінці 1980-х років, проте церкву під свою юрисдикцію взяла Українська православна церква Московського патріархату. Втім, греко-католицька громада у селі була досить значною, тому домоглася через суд дозволу на почергове проведення богослужінь у єдиній в селі церкві[7].
У 1979 році постановою Ради міністрів УРСР «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави» № 442 від 6 вересня 1979 року ці будівлі внесли до реєстру пам'яток архітектури національного значення.
Ввечері 14 червня 2015 року церква Собору Пресвятої Богородиці згоріла[8]. За фактом пожежі міліція відкрила кримінальне провадження[7]. Місцеві мешканці, розділені на греко-католицьку та православну парафії, ймовірною причиною пожежі вважали зумисний підпал, а мотивом — помсту однієї парафії іншій[7].
У 2016 році православна громада села Великополе перейшла з Московського до Київського патріархату. Того ж року митрополит УПЦ КП освятив наріжний камінь на місці будівництва нової церкви[9][10].
- 1766 — після 1789 — Іван Янівський[2]
- близько 1805 — Павло Лопушанський[3]
- 1816 — до 1849 — Тома Варапучинський[3]
- 1849 — близько 1853 — Михайло Геровський[3]
- 1860 — між 1880 і 1892 — Молчановський[5]
- близько 1883 — М. Харкавий[5]
- не пізніше 1892 року — Лев Луцький[5]
- 1891—1892 — Іван Безушко[5]
- між 1892 і 1894 — Михайло Яцкевич[6]
- 1894—1900 — Микола Стрільбицький[6]
- 1900 — після 1909 — Орест Коновалець, стрий Євгена Коновальця, першого голови ОУН, одного з ідеологів українського націоналізму[6]
- не пізніше 1914 — Олексій П'ясецький, загинув у Першій світовій війні, ймовірно, у таборі «Талергоф»[6]
- 1914—1915 — Ю. Дудкевич[6]
- до жовтня 1918 — Володимир Михайлишин[11]
- 1920—1927 — Юліан Бачинський[11]
- 1927—1932 — Микола Вояковський[11][12], племінник дружини Михайла Грушевського Марії Вояковської[12]
- 1932—1939 — Степан П'ясецький[12]
Церква дерев'яна, тризрубна, однобанна, в архітектурному плані належить до галицької школи народної архітектури[4]. Зруби квадратні у плані, центральний увінчаний масивною банею із маківкою на невеликому восьмерику, бічні зруби вкриті двосхилим дахами. Будівля церкви оперезана піддашшям, що спирається на випуск вінців[4].
В інтер'єрі церкви зберігався старовинний іконостас XVIII століття.
Дзвіниця церкви Собору Пресвятої Богородиці у Великополе зведена 1781 року і також має статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 1448/2). Дзвіниця розташована на захід від церкви, мурована, двоярусна, має вигляд тріумфальної арки[4].
-
Церква -
Вхід до церкви -
Вікно церкви -
Дзвіниця
.jpg)
- ↑ ПИКУ, 1987, с. 344.
- ↑ а б Лаба, 2000, с. 12.
- ↑ а б в г Лаба, 2000, с. 13.
- ↑ а б в г ПГиА УССР, 1985, с. 230.
- ↑ а б в г д Лаба, 2000, с. 15.
- ↑ а б в г д е Лаба, 2000, с. 16.
- ↑ а б в Оксана Лабойко (15 червня 2015 року). Унікальну церкву XVIII століття на Яворівщині спалили, - селяни. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 квітня 2020 року.
- ↑ Оксана Панчишин (15 червня 2015 року). На Яворівщині згоріла дерев'яна церква XVIII століття. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 20 квітня 2020 року.
- ↑ Парафія на Яворівщині втекла від Онуфрія до Філарета. varianty.lviv.ua. «Варіанти». 2 грудня 2016 року. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 20 квітня 2020 року.
- ↑ Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив чин освячення наріжного каменя храму Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району. gradleva.com. Православна церква України. Львівсько-Сокальська єпархія. Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 20 квітня 2020 року.
- ↑ а б в Лаба, 2000, с. 17.
- ↑ а б в Лаба, 2000, с. 19.
- Лаба В. Історія села Великополе (від найдавніших часів до 1939 року). — Л., 2000. — 28 с.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справоч.-каталог). В 4-х т / Жариков Н.Л. (гл. ред.), Логвин Г. Н. (отв. ред.), Гованюк Е. М., Кравец И. М., Могытыч И. Р., Трегубова Т. А. и др. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. Львовская область; Николаевская область; Одесская область; Полтавская область; Ровенская область. — 337 с. — 8000 прим. (рос.)
- Памятники истории и культуры Украинской ССР (каталог-справочник) / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — К. : Наукова думка, 1987. — 735 с. — 13500 прим.
