Церква святого великомученика Димитрія (Самолусківці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого великомученика Димитрія.

Церква святого великомученика Димитрія (Самолусківці)
Типцерква
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна Україна
РозташуванняСамолусківці[1]
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1889
CMNS: Церква святого великомученика Димитрія у Вікісховищі

Церква святого великомученика Димитрія в Самолусківцях — парафія і храм греко-католицької громади Гусятинського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Самолусківці Чортківського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 1885)[2].

Історія церкви

[ред. | ред. код]

У 18 столітті парафія перейшла до унійної церкви. Парафіяни мали свою дерев'яну діючу церкву святого Димитрія, збудовану в 1770 році. У другій половині 19 століття було збудовано нову кам'яну церкву, яку освятили в 1889 році. Стару дерев'яну церкву було демонтовано.

Історію села неможливо уявити без згадки про героїчний подвиг сестер Служебниць Згромадження Непорочної Діви Марії, перша група якої склала тимчасові обіти 25 березня 1894 року. Того ж року в селі була епідемія тифу й холери, від чого померло багато жителів. Сестри героїчно рятували людей від епідемії і їх заслужено почали називати «сестри-ангели». Парох о. Ігнатій Юхнович свідчив у своїх спогадах: «Коли сестри приходять до хворих, вони не тільки служать їм, а й займаються цілою родиною. Печуть хліб, варять страви, перуть білизну і доглядають худобу. Ті, які хворіють на холеру, найбільше оцінюють сестер. Заразливість холери позбавляє людей всякого співчуття: жінка боїться приступити до чоловіка, діти — до батьків, і навпаки. Але сестри, незважаючи на небезпеку, обслуговуючи усіх».

До ліквідації УГКЦ у 1946 році сестри мали мали свою захоронку, фундаторами, якої були Стефан Корнило (1850—1905) і його дружина Анастасія (1842—1924). Після закриття захоронки в 1946 році державною владою сестри проводили підпільну роботу до часу смерти останньої сестри Служебниці.

Із ліквідацією УГКЦ припиняє свою діяльність і парафіяльний храм представникам органів державної влади.

У 1986 році парафія і храм (закрита держвладою у 1946) знову почали діяти, але в підпорядуванні РПЦ.

За бажанням громади парафія повертається в лоно УГКЦ 4 березня 1992 року. У роки двох світових воєн церква зазнала значної деформації та загрози руйнування куполів. Тому вже з 2008 року розпочато ремонт і часткову реконструкцію храму, яка триває до сьогодні. Єпископську візитацію здійснив владика Бучацької єпархії Іриней Білик.

На території парафії є фігура святого Миколая, відновлено фігуру святого великомученика Димитрія (освячена 2005), фігура Матері Божої із Дитятком Ісусом (освятили 23 листопада 2003).

При парафії діють спільнота «Сім'ї Найсвятішого Серця Ісусового», Матері в молитві.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Ігнатій Юхнович (1847—1898),
  • о. Євгеній Дуткевич (1898—1899),
  • о. Лука Шуст (1899—1905),
  • о. Е. Красницький (1905—1908),
  • о. Анатолій Палинський (1908),
  • о. Іван Степаняк (1908—1909),
  • о. Лев Ольшанський (1909—1925),
  • о. Йосиф Дуплавий (1925—1944),
  • о. Василь Войда (до 2007).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
  2. ↑ Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_святого_великомученика_Димитрія_(Самолусківці)&oldid=40414630