Цефтібутен
 | |
|---|---|
Цефтібутен
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (6R,7R)-7-([(Z)-2-(2-amino-1,3-thiazol-4-yl)-5-hydroxy-5-oxopent-2-enoyl]amino)-8-oxo-5-thia-1-azabicyclo[4.2.0]oct-2-ene-2-carboxylic acid | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J01 |
| PubChem | |
| CAS | 97519-39-6 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C15H14N4O6S2 |
| Мол. маса | 410,427 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 90% |
| Метаболізм | невідомо |
| Період напіввиведення | 2-2,3 год. |
| Екскреція | Нирки 62-68% |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ЦЕДЕКС, «СІФІ С.п.А»,Італія UA/6335/02/01 25.03.2012-25/03/2017 |
Цефтібутен — антибіотик з групи цефалоспоринів ІІІ покоління для перорального застосування.
Цефтібутен — антибіотик широкого спектра дії. Препарат відноситься до бактерицидних антибіотиків, дія полягає в порушенні синтезу клітинної стінки бактерій. Проявляє високу активність щодо таких збудників: стрептококи, сальмонелли, клебсієли, Haemophilus influenzae, Escherichia coli, Moraxella catarrhalis, Proteus spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Serratia spp., нейсерії, шиґели, Brucella spp.[1] Цефтібутен стійкий до дії β-лактамаз.[2] Цефтібутен неактивний щодо стафілококів, ентерококів, Pseudomonas spp., туберкульозної палички.
При прийомі всередину препарат швидко всмоктується, досягає максимальної концентрації в крові за 2-3 години. Біодоступність цефтібутену становить близько 90 %. Препарат швидко проникає в тканини організму і позаклітинну рідину. Період напіввиведення препарату становить 2-2,3 год., при порушенні функції нирок подовжується до 7 годин. Виводиться препарат з організму переважно з сечею і в незміненому вигляді.
Цефтібутен застосовується при інфекціях, що викликані чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції ЛОР-органів (фарингіт, тонзиліт, скарлатина, отит, синусити); інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії); інфекції сечовивідних шляхів; ентерит і гастроентерит у дітей, що спричинений сальмонелами, шиґелами або кишечною паличкою.
При застосуванні цефтібутену спостерігаються наступні побічні ефекти[3]:
- Алергічні реакції — висипання на шкірі, свербіж шкіри, сироваткова хвороба, кропив'янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, Синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, анафілактичний шок.
- З боку травної системи — часто кандидоз ротової порожнини, діарея, нудота, блювота, біль в животі, сухість в роті, метеоризм, нетримання калу; рідко жовтяниця, холестатичний синдром, псевдомембранозний коліт.
- З боку нервової системи — рідко головний біль, сонливість, запаморочення, зміна смаку, судоми, безсоння.
- Зміни в лабораторних аналізах — рідко еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, панцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, подовження протромбінового часу, підвищення рівня креатиніну і сечовини, підвищення рівня білірубіну, підвищення рівня активності трансаміназ і лужної фосфатази.
Цефтібутен протипоказаний при підвищеній чутливості до β-лактамних антибіотиків, при вагітності. З обережністю застосовують при годуванні грудьми.
Цефтібутен випускається у вигляді желатинових капсул по 0,4 г і порошку для приготування суспензії для прийому всередину.
- ↑ http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1176196 [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2012_07/60.pdf (рос.)
- ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule/196 (рос.)
- Цефтібутен на сайті mozdocs.kiev.ua[недоступне посилання з липня 2019]
- Цефалоспорины(рос.)