Червонописький Сергій Васильович
| Червонописький Сергій Васильович | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Народився | 6 липня 1957 (67 років) Черкаси, Українська РСР,  СРСР | |||||||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||||||
| Національність | українець | |||||||||||||
| Діяльність | військовий, громадський та політичний діяч | |||||||||||||
| Відомий завдяки | Герой України | |||||||||||||
| Alma mater | Національна академія внутрішніх справ України | |||||||||||||
| Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989  | |||||||||||||
| Членство | Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання | |||||||||||||
| Посада | народний депутат України[1] | |||||||||||||
| Військове звання |  Генерал-лейтенант | |||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 5-го скликання | |||
| Соціалістична партія України | 25 травня 2006 | — | 23 листопада 2007 |
Сергі́й Васи́льович Червонопи́ський (6 липня 1957, Черкаси) — радянський військовик, український політичний і громадський діяч, генерал-лейтенант (14.02.2014). Герой України (2012).
Доктор політології.[2].
Член СПУ (з 2005); Верховна Рада України, 1-й заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 07.2006), член фракції СПУ (з 04.2006); голова Української спілки ветеранів Афганістану (з 1991); співголова Всеукраїнського об'єднання «Соціальна справедливість» (з 1997); заступник голови Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (з 2000); заступник голови Ради Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів СНД (з 1992); почесний президент Національної ліґи професіонального боксу України (з 1997); член Політради СПУ (з 2005); член Політвиконкому СПУ.
Народився 6 липня 1957 (м. Черкаси); українець.
Освіта: Рязанське вище повітряно-десантне училище (1978); Національна академія внутрішніх справ (1999), юрист. Докторантура МАУ[2].
Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від СПУ, № 5 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член СПУ.
04.2002 кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 4 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член УПС-СВІЧА. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 3 в списку. На час виборів: голова Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України, член УПС.
1974 — 82 — служба в армії, учасник бойових дій в Афганістані, командир розвідроти, перший комендант Кабульського аеропорту, був поранений, став інвалідом без ніг.
1983 — 91 — завідувач відділу, секретар Черкаського міського комітету ЛКСМУ. Один з керівників руху ветеранів афганської війни.
1989 — 91 — народний депутат СРСР від ВЛКСМ, член Комітету ВР СРСР у міжнародних справах, член Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів. 1989 року виступив на З'їзді народних депутатів СРСР проти заяв у пресі академіка Андрія Сахарова про те, що оточених радянських солдатів в Афганістані знищували за наказом радянського командування, щоб вони не потрапили у полон[3]. Зал влаштував овацію Червонопиському. Виступ став початком різких нападів на адресу Сахарова на З'їзді народних депутатів СРСР[4].
02.1992 — 96 — голова, Комітет ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в іноземних країнах при Президентові України.
02.1997 — 01.2000 — голова, Комітет у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноземних державах при КМ України.
10 січня 2000 — 27 грудня 05 — Голова, Державний комітет України у справах ветеранів.
З 06.1997 — голова Української партії справедливості (УПС; з 03.2001 — Українська партія справедливості — Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА).
Голова Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (1998—2000); голова Української партії справедливості — Союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА) (06.1997 — 2005).
03.1994 — кандидат у народні депутати України, Соснівський виборчий округ № 419, Черкаської області, висунутий трудовим колективом, 1-й тур — 13.23 %, 2 місце з 20 претендентів; 2-й тур — 44.30 %, 1 місце з 2 претендентів.
Державний службовець 1-го рангу (12.1999). Генерал-майор (02.1999).
2009 в інтерв'ю BBC заявив, що вважає розвал Радянського Союзу великою помилкою, хоча як громадянин і колишній військовий України підтримую те, що вирішив народ на референдумі[4].
2009 року підписав Угоду про співпрацю та партнерство Української спілки ветеранів Афганістану з Партією регіонів. У 2011 році після протестів ветеранів Афганської війни проти урізання пільг, підписав Меморандум з владою, що викликало розкол серед «афганців»[5]. Наступного року Президент України Віктор Янукович присвоїв Червонопиському звання Героя України.
- Ордени Червоної Зірки (1980, 1981). Орден «Дружби» (1999, РФ), орден «Пошани» (1999, Республіка Білорусь). 10 медалей. Почесні Грамоти Президій ВР СРСР і УРСР.
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1998)[6]
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (1999)[7]
- Орден Данила Галицького (2003)[8]
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (1997)[9]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2007)[10] — відмовився від нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2012) — за визначні особисті заслуги перед Україною у реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, багаторічну плідну громадську діяльність[11]
- Відзнака МВС України «Хрест Слави»[12]
Воював у складі 350-го полку 103-ї Вітебської гвардійської повітряно-десантної дивізії.
Нас підняли по тривозі й кинули туди. Поставили задачу захопити летовища Кабула, Баграма. Поприймали участь, так би мовити, у «відновленні влади» Бабрака Кармаля, якого радянські спецслужби привезли і поставили на чолі країни. Я був першим комендантом Кабульського аеропорту. Ну а потім воював, як всі…[2].
Одружений; має сина та дочку. Дружина Наталія
Захоплення: мисливство, рибальство, спорт.
- Військові громадські організації
- Українська спілка ветеранів Афганістану (УСВА)
- Громадянський рух "Нова Україна"
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Заява Української Спілки ветеранів Афганістану щодо виконання «Меморандуму про взаємодію і співробітництво» між Кабінетом Міністрів України та Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) від 12 липня 2012 року [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ а б в Сергей Червонопиский: «Своих друзей, которые подрывались на минах, мальчикам приходилось собирать по кускам и складывать в два пакета, чтобы по весу одинаковы были»//«Бульвар Гордона», 2009, № 6 (198)
- ↑ Сергій Грабовський (21 Травня 2011). Андрій Сахаров: людина на всі часи. Политрада. Процитовано 06.03.2024.
- ↑ а б Червонопиский Сергей Васильевич. Политрада. Процитовано 06.03.2024.
- ↑ Маша Міщенко (17.02.2012). Дві організації «афганців» як два способи життя. УНІАН. Процитовано 06.03.2024.
- ↑ Постанова КМ України № 647 від 7 травня 1998 р. «Про нагородження Червонописького С. В. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
- ↑ Указ Президента України № 172/99 від 15 лютого 1999 року «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
- ↑ Указ Президента України № 876/2003 від 22 серпня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
- ↑ Указ Президента України № 282/97 від 27 березня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України активних учасників ветеранського руху»
- ↑ Указ Президента України № 110/2007 від 14 лютого 2007 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
- ↑ Указ Президента України № 494/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присвоєння С.Червонопиському звання Герой України». Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 16 листопада 2016.
- ↑ Світлина на сайті УСВА: [1] [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
![[1]](http://www.usva.org.ua/images/Chervonopiskiy/3.jpg){kind=link}
![[2]](http://www.usva.org.ua/images/Chervonopiskiy/4.jpg){kind=link}
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 6 липня
- Народились 1957
- Генерал-лейтенанти (Україна)
- Члени КПРС
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Нагороджені відзнакою «Хрест Слави»
- Нагороджені нагрудним знаком «Слава і честь»
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Нагороджені відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя»
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Українські правники
- Члени Соціалістичної партії України
- Народні депутати СРСР
- Народні депутати України 5-го скликання
- Уродженці Черкас
- Люди з ампутованими кінцівками
- Комсомольські функціонери
- Випускники Рязанського повітряно-десантного командного училища
- Випускники Національної академії внутрішніх справ України