Черлюнчакевич Кирило Сильвестрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черлюнчакевич Кирило Сильвестрович
Народився30 березня 1869(1869-03-30)
В'язівниця, Гміна В'язівниця, Ярославський повіт, Республіка Польща
Помер1 лютого 1950(1950-02-01) (80 років)
Перемишль, Rzeszów Voivodeshipd, Польська Народна Республіка
ПохованняГоловний цвинтар у Перемишліd
Країна Австро-Угорщина
Діяльністьправник
Alma materЯгеллонський університет
Знання мовпольська
Гробниця роду Черлюнчакевичів, Перемишль

Кири́ло Сильве́стрович Черлюнчакевич (пол. Cyryl Czerlunczakiewicz; 30 березня 1869, В'язівниця — 1 лютого 1950, Перемишль) — адвокат, меценат, громадський діяч москвофільского напряму в Галичині 1900-1940-х років.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у селі В'язівниця (нині Польща, Підкарпатське воєводство) у родині священика. Вищу освіту здобув у краківському університеті. Проживав у Перемишлі.

Коли у 1900 році москвофіли створили «Русскую народную партію» (РНП), Кирило Черлюнчакевич увійшов до керівного органу партії — «Народного совєта», до складу якого входило вісім осіб[1].

В 1914 році виступав захисником на судовому процесі відомого москвофіла Максима Сандовича та товаришів[2].

З початком Першої світової війни був заарештований і засуджений, на Першому процесі проти галицько-буковинських москвофілів до смертної кари, заміненої на довічне ув'язнення[3]. Звільнений у 1917 році. У 1920 році боронив засновників Західно-Лемківської республіки у польському суді.

До смерті проживав у Перемишлі, був відомий як меценат і громадський діяч. Похований на Головному цвинтарі міста.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Аркуша О. Русофільство в Галичині в середині ХІХ — на початку ХХ ст.: ґенеза, етапи розвитку, світогляд / Олена Аркуша, Мар'ян Мудрий // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 34. Львів, 1999. С. 252
  2. Богослужіння в неділю 14-ту після П'ятидесятниці та в день пам'яті священномученика Горлицького Максима Сандовича. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  3. Дїло. 3.10.1916. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Евгений Кривочуприн Надсянская Русь. Возрожденная и утерянная — Харьков, Сага, 2012 (рос.)