Чернов Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чернов Сергій Миколайович
рос. Чернов Сергей Николаевич
Ім'я при народженніЧернов Сергей Николаевич
Народився28 січня (9 лютого) 1887(1887-02-09)
Саратов
Помер26 грудня 1941(1941-12-26) (54 роки)
Пушкін
·голодна дистрофія
ПохованняКазанське кладовище
ГромадянствоРосія Російська імперія → СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьісторія Росії
Галузьісторія
Alma materСанкт-Петербургський університет
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Вчене званняпрофесор
Науковий керівникПлатонов Сергій Федорович
ВчителіПресняков Олександр Євгенович
ЗакладПушкінський Дім
БатькоЧернов Микола Дмитрович
Родичі

Сергій Микола́йович Черно́в (28 січня (9 лютого) 1887 — 26 грудня 1941) — російський та радянськй історик, учень С. Ф. Платонова і О. Є. Преснякова, доктор історичних наук (1937)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Сергій Миколайович народився 28 січня (9 лютого) 1887 року у Саратові в сім'ї купця. У 1905 році закінчив 1-шу Саратовську чоловічку гімназію і поступив на юридичний факультет Петербургського університету.[2] У 1907 році перейшов на історичний відділ історико-фіодогічного факультету. 1912 року закінчив університет і був відсторонений при факультеті для підготовки до професорського звання.

У 1917 році вибраний приват-доцентом історико-фіологічного факультету Саратовського університету. З 1918 року — професор. Видавав у Саратовському університеті, допоки у 1928 році не був звільнений через звинувачення у «націоналізмі»[3]. З 1929 року — член Археографічної комісії, але у тому році був звільнений в зв'язку з «Академічною справою». у 1930-х роках працював у Ленінграді і Середній Азії. З 1937 року — професор кафедри історії СС РСР Горьковського педагогічного інституту[1]. У 1937 році отримав ступінь доктора історичних наук по змішаності научних праць[3].

В 1939 році переїхав в місто Пушкін Ленінградської області. Працював у Інституті народів Півночі, викладав у Ленінградському державно му університеті та в Леніе нградському місцевому педагогічному інституті.

Наукові інтереси Чернова містили російський визвольний XIX століття, історію декабризму, життя і діяльність М. Г. Чернишевського[4].

Під час Німецько-радянської війни не встиг евакуюватися з Пушкіну. Помер 26 грудня 1941 року від дистрофії в умовах німецької окупації. (в ряді радянських джерел наводиться помилкова дата смерті 5 січня 1942 року)[5][1]. Похоронений на Казанському кладовищі у братській могилі з поетом-фантастом О. Р. Беляєвим[5].

Відомі праці

[ред. | ред. код]
  • К учёным несогласиям о суде над Максимом Греком // Сборник статей по русской истории, посвящённых С. Ф. Платонову. — Пг., 1922. — С. 48—71.
  • Несколько справок о «Союзе Благоденствия» перед Московским съездом 1821 г. — Саратов, 1924.
  • Семья Чернышевских. — Саратов, 1927.
  • Четыре письма неизвестного к декабристу И. Д. Якушкину. — Саратов, 1927.
  • У истоков русского освободительного движения: избранные статьи по истории декабризма. — Саратов, 1960.
  • Павел Пестель: избранные статьи по истории декабризма. — СПб., 2004.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чернов Сергей Николаевич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  2. ↑ Чернов Сергі Миколайович (1887-1942) — Ециклопедія Царського Села. tsarselo.ru. Процитовано 8 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. ↑ а б Чернов Сергій Миколайович. Історичний факультет Саратовського державного університету. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 13 березня 2016.
  4. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою БСЕ не вказано текст
  5. ↑ а б Андрееєва Т. В., Соломонов В. О. Историк и власть: Сергей Николаевич Чернов. 1887—1941. — Саратов: Научная книга, 2006. — С. 318—319.

Список використаної літератури

[ред. | ред. код]
  • Андреєва Т. В. Некоторые вопросы истории либерального движения в освещении С. Н. Чернова // Третьи мартовские чтения памяти С. Б. Окуня: Материалы научной конференции. — СПб., 1997. — С. 88—98.
  • Андреева Т. В., Смирнова Т. Г. П. Г. Любомиров и С. Н. Чернов // Русская наука в биографических очерках. — СПб., 2003. — С. 456—488.
  • Андреева Т. В., Соломонов В. А. Историк и власть: Сергей Николаевич Чернов. 1887—1941. — Саратов: Научная книга, 2006. — 376 с., ил. — ISBN 5-9758-0308-X.
  • Воронихин А. В. К 100-летию со дня рождения Сергея Николаевича Чернова // История СССР. — 1988. — № 3. — С. 212—214.
  • Сергей Николаевич Чернов // Освободительное движение в России. — Саратов, 1989. — Вып. 12. — С. 5—10.
  • Курбатов Ю. А. С. Н. Чернов и Всесоюзное общество политкаторжан и ссыльнопоселенцев: (Неизвестное письмо историка-декабристоведа в редакцию журнала «Каторга и ссылка») // Проблемы философии, истории, культуры. — Саратов, 1996. — С. 60—63.
  • Мочалов И. И. Беда в железных перчатках // Родина. — 2005. — № 7. — С. 100—101.
  • Мочалов И. И. «Беда придёт… в железных перчатках» // Вопросы истории естествознания и техники. — 2006. — № 2. — С. 130—153.
  • Соломонов В. О. 1928 год в судьбе профессора Сергея Николаевича Чернова (к истории одного университетского конфликта) // Известия Саратовского университета. Новая серия. История. Право. Международные отношения. — 2008. — Т. 8. — Вып. 1. — С. 63—68.
  • Соломонов В.О., Шишкина Т. А. С. Ф. Платонов и саратовское научное сообщество (по эпистолярному наследию учёного) // Историографический сборник: Межвузовский сборник научных трудов. — Саратов, 2008. — Вып. 23. — С. 54—71.
  • Філімонов С. Б. С. Н. Чернов — историк и краевед // Отечество. — М., 1994. — Вып. 5. — С. 178—192.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чернов_Сергій_Миколайович&oldid=41905877