Чернуха-Волич В'ячеслав Іванович
| Чернуха-Волич В'ячеслав Іванович | |
|---|---|
| Народився | 1963 Sviataja Voliad, Березівський район, Брестська обл., Білоруська РСР, СРСР |
| Діяльність | диригент |
| Alma mater | Білоруська державна академія музики (1989, 1994) |
| Заклад | Belarusian State Musical Theatred, Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь і Одеський театр опери та балету |
| Нагороди |  |
В'ячеслав Іванович Чорнуха-Волич (біл. Вячаслаў Іванавіч Чарнуха-Воліч; нар. 1963, с. Свята Воля, Івацевицький район, Брестська область) — білоруський диригент.
Закінчивши Білоруську академію музики по класу фагота (1989) і по класу оперно-симфонічного диригування (1994), а також по класу академії. У 1993 став диригентом Білоруського державного театру музичної комедії. У 1995-2019 роках-диригент Національного театру опери та балету Білорусі. З 2019 по 2023 роки — головний диригент Одеського національного академічного театру опери та балету[1]. 24 серпня 2020 року В'ячеслава Чернуху-Волича призначили головним диригентом Національного театру опери та балету Білорусі, але 26 серпня він покинув свій пост[2]. Повернувся в Одесу[2].
Головним диригентом Одеського національного академічного театру опери та балету працював з 2019 по 2023 роки.
Звільнений з посади 12 квітня 2023 року[3] у зв'язку зі суспільним резонансом, який спричинила серія опублікованих фотографій, зроблених напередодні, 8 квітня, в Баку, куди В'ячеслав Чернуха-Волич був запрошений диригувати у Національній опері Азербайджану «Богему» Джакомо Пуччіні. За день до концерту у Опери змінився керівник — театр очолив чоловік співачки Ганни Нетребко, яка перебуває під санкціями в Україні, Юсіф Ейвазов[4][5][6].
Автор численних творчих програм і проектів національного театру опери та балету Білорусі, в тому числі «Ніч опери в Мирському замку», «Молоді таланти Білорусі», «Вечори Великого театру в замку Радзивіллів».
Диригент-постановник постановок Одеського національного академічного театру опери та балету «La Traviata» (реж. Євген Лавренчук), «Катерина» (реж. Оксана Тараненко), «Шукачі перлів» (реж. Павло Кошка), «Carmina Burana» (реж. Герард Мостерд).
- ↑ operahouse.od.ua. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ а б Радыё Свабода. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Повідомлення щодо звільнення з посади головного диригента театру В’ячеслава Чернухо-Воліча. Одеський національний академічний театр опери та балету (укр.). 12 квітня 2023. Архів оригіналу за 15 квітня 2023. Процитовано 15 квітня 2023.
- ↑ Ганна ЩОКАНЬ (12 квітня 2023). Диригент Одеської опери з’явився на одній сцені з чоловіком путіністки Нетребко — як коментують це в театрі (укр.). «Українська правда». Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ Ганна ЩОКАНЬ (12 квітня 2023). Головного диригента Одеської опери, який фотографувався з чоловіком Нетребко, звільнили з театру (укр.). «Українська правда». Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ Francisco SALAZAR (12 квітня 2023). Odesa Opera Chief Conductor Causes Outrage for Posing Next to Yusif Eyvazov (англ.). «Opera Wire». Процитовано 12 квітня 2023.