Перейти до вмісту

Чмут Тарас Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тарас Чмут
Чмут Тарас Миколайович
Тарас Чмут перед Маршем захисників України, 2021
Народився13 жовтня 1991(1991-10-13) Редагувати інформацію у Вікіданих (33 роки)
Коростишів, Житомирська область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьГолова фонду «Повернись живим» (з 2020)
Відомий завдякиСпівзасновник «Українського мілітарного центру»
Alma materІнститут аеронавігації Національного авіаційного університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих, російська Редагувати інформацію у Вікіданих і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникВійна на сході України Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Тарас Чмут
Чмут Тарас Миколайович
 Сержант
Загальна інформація
Військова служба
Роки служби2015—2017
ПриналежністьУкраїна Україна
Формування
 501 ОБМП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2017
 137 ОБМП, командир взводу
Нагороди та відзнаки
CMNS: Чмут Тарас Миколайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тарас Миколайович Чмут (нар. 13 жовтня 1991, Коростишів) — військовий аналітик, сержант резерву морської піхоти ВМСУ, волонтер, учасник російсько-української війни. Засновник «Українського мілітарного центру» (MIL.IN.UA, до 2021 року — Український мілітарний портал). Голова фонду «Повернись живим» (з 2020).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 13 жовтня 1991 року у Коростишеві, на Житомирщині.[1][2] Батько — підприємець. Мати працює в міжнародній організації — ПРООН[3][1].

2008 року, у віці 16 років, став співзасновником «Українського мілітарного порталу».[4][5]

Вступив[коли?] до Інституту аеронавігації Національного авіаційного університету на спеціальність «Комплекси пілотажно-навігаційного обладнання».[1]

Був координатором громадянської мережі ОПОРА у Житомирській області.[6][7][5]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

З початком війни активно допомагав Збройним силам України як волонтер,[4][7][2] був координатором проєкту «Мілітарна допомога», створеного командою «Українського Мілітарного Порталу».[5]

В 2015 році завершив магістратуру НАУ, здобув кваліфікацію наукового працівника за напрямком «Авіоніка»,[1] після чого вирішив вступити до лав ЗСУ.[5] Документи оформляв два місяці — у військкоматі його спочатку не допускали до служби у морській піхоті за станом здоров'я, натомість відправляли служити на строкову службу, але він домігся свого.[5] Пішов служити за контрактом до 501-го окремого батальйону морської піхоти, на посаду стрільця.[7][6][2]

Вже перебуваючи на службі, не припинив волонтерської діяльності і працював над задачею забезпечити снайперів десантно-штурмової роти батальйону модернізованими снайперськими гвинтівками СВД — планувалося закупити сучасні оптичні приціли з кріпленнями, глушники, сошки з базами, буфери віддачі, лазерні далекоміри.[2] З першого дня служби почав вести «Щоденник морпіха», яким виносив обговорення внутрішніх проблем батальйону на широкий загал. Через це мав напружені стосунки з командуванням, і наприкінці вересня 2015 року його вивели із зони бойових дій за наказом командувача АТО.

Тараса перевели на штабну посаду в Миколаєві, де розміщувався підрозділ, бо не змогли звільнити згідно з умовами контракту. В травні 2016 року Тарас, долаючи опір бюрократії та командування, перевівся до 137-го батальйону морської піхоти в Одесі. На той час він вже встиг пройти курси теоретичної та практичної підготовки для сержантів від британських інструкторів, зокрема як оператор американського безпілотника[7] RQ-11 Raven.[уточнити] Підготовка відбувалася в тому числі в зоні бойових дій на Донбасі. В Одесі він став командиром відділення безпілотної авіації, але після навчання на підрозділ Чмута безпілотників не вистачило. Згодом Тарас пройшов ще три курси від британців: мінна безпека, інструкторські курси й лідерство та медицина.[7] Брав участь в навчаннях «Сі Бриз-2016», після яких подався на місячний курс інструкторів НАТО в Литві і здобув сертифікат інструктора.[7][1] Після Литви Тарас у складі батальйону відправився до зони бойових дій, де пробув із жовтня 2016-го по червень 2017-го.[7]

Прослужив у морській піхоті 2,5 роки, був командиром взводу розвідки 137-го батальйону.[1] Брав участь у боях під Широкиним і Павлополем.[4] Звільнився з лав ЗСУ у 2017 році[7] у званні сержанта.[5][8]

Після демобілізації працював в Українському Мілітарному Порталі, став співзасновником аналітичного відділу фонду «Повернись живим».[4] На липень 2020 року був керівником цього відділу.[9] 24 листопада 2020 року став керівником фонду.[4] Є основним спікером подкасту «Фронтова поплава».[10]

11 жовтня 2024 року був призначений одним з членів наглядової ради в «Агенції оборонних закупівель»‎[11][12]

Робота у фонді «Повернись живим»

[ред. | ред. код]

Приєднався до фонду «Повернись живим» у кінці 2017 році. До відділу аналітики.

Аналітика — це спосіб системно впливати на масштабні речі в секторі безпеки та оборони.

— Тарас Чмут, про координацію БФ «Повернись живим» із ЗСУ та що допоможе Україні перемогти. OK TALK #14

З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України 24 лютого 2022 року, фонд очолюваний Тарасом значно збільшив залучення гуманітарної допомоги, що спрямовувалась на потреби ЗСУ та громад територіальної допомоги.[13] За його очолювання Фонд першим з благодійних організацій отримав дозвіл купувати летальне озброєння. У травні 2022 року «Повернись живим» законтрактував, а в червні вже отримав безпілотний комплекс Bayraktar TB2 вартістю $16,5 млн.[13]

Здобутки

[ред. | ред. код]

22 червня 2022 року Тарас очолив рейтинг журналу Forbes «30 до 30» — молодих українців, які відбудовуватимуть країну.[14]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку[15]
  • Пам'ятний знак за сприяння військово-морським силам України. (2022)[джерело?]
  • «Світло Справедливості» за моральне лідерство. (2023)[16][17]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Gazeta.ua (21 липня 2020). Армія готова до війни. Це найважливіший здобуток із 2014 року. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  2. ↑ а б в г Тарас Чмут пішов служити за контрактом, не чекаючи повістки. Перший Житомирський (укр.). 3 липня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
  3. ↑ ООН проводить тренінг для Ветеранів АТО/ООС з Луганщини. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 15 червня 2023.
  4. ↑ а б в г д Благодійний фонд "Повернись живим" очолив Тарас Чмут. LB.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  5. ↑ а б в г д е Три товариші. Історії волонтерів, що пішли служити в ЗСУ. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. [Архівовано 2021-08-27 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б Військовослужбовець-волонтер Тарас Чмут розповів Житомир.info про волонтерську діяльність та конфлікт з командуванням. www.zhitomir.info (укр.). Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  7. ↑ а б в г д е ж и Станіслав Козлюк (18 березня 2018). Морпіх і його щоденники. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 9 грудня 2023. Процитовано 26 серпня 2021.
  8. ↑ Україна відбере свої моря у Росії?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
  9. ↑ Військовий експерт Тарас Чмут: Заяви про повернення ядерного статусу для України – відвертий популізм. Вибори вибори. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  10. ↑ Валерій Агєєв, «Право на поплаву»: Росіяни брешуть завжди. Навіть коли можуть сказати правду. Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 29 травня 2024.
  11. ↑ Уряд сформував наглядові ради закупівельних агенцій Міноборони (укр.). 15 жовтня 2024.
  12. ↑ Уряд сформував наглядові ради закупівельних агенцій Міноборони: хто до них увійшов. hromadske (укр.). 11 жовтня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
  13. ↑ а б Тарас Чмут про координацію БФ «Повернись живим» із ЗСУ та що допоможе Україні перемогти. OK TALK #14 (укр.), архів оригіналу за 21 жовтня 2022, процитовано 21 жовтня 2022
  14. ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього — Forbes.ua. Форбс. 22 серпня 2022. Архів оригіналу за 7 грудня 2024. Процитовано 12 грудня 2024.
  15. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  16. ↑ Новини Львова: У Львові оголосили лауреатів нагороди «Світло Справедливості». Гал-інфо. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
  17. ↑ #111 Фронтова поплава (укр.), архів оригіналу за 29 травня 2024, процитовано 14 лютого 2023
Чмут Тарас Миколайович
у соціальних мережах
Чмут Тарас Миколайович на сайті Facebook
Чмут Тарас Миколайович на сайті Twitter

Посилання

[ред. | ред. код]

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чмут_Тарас_Миколайович&oldid=44142581