Перейти до вмісту

Чорногуз Ярина Ярославівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорногуз.
Ярина Чорногуз
Ярина Ярославівна Чорногуз
 Старший матрос
Ярина Чорногуз у 2024
Загальна інформація
Народження18 травня 1995(1995-05-18) (29 років)
м. Київ, Україна
Національністьукраїнка
Військова служба
Роки служби2020—дотепер
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За врятоване життя»
Медаль «За врятоване життя»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2024
CMNS: Чорногуз Ярина Ярославівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ярина Ярославівна Чорногуз (нар. 18 травня 1995, Київ, Україна) — українська поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, морський піхотинець, бойовий медик, розвідниця Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. Лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ярина Чорногуз народилася 18 травня 1995 року в місті Києві. Батько — митець і громадський діяч Ярослав Чорногуз; дід — письменник Олег Чорногуз[1].

Закінчила факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2019, магістр).

У 2010-х роках була активісткою Громадянського руху «Відсіч»[2][3]. Учасниця Революції гідності. Координаторка ініціативи «Переходь на українську», співорганізаторка проєкту «Мовомарафон-25»[4][5], організаторка акції «Весна на граніті»[6]. Була парамедиком-волонтером на ротаціях у медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри».

У 2020 році була бойовим медиком за контрактом, від 2021 — на передовій, як бойовий медик і розвідниця в 140-ому окремому розвідувальному батальйон Морській піхоті України.[7]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Виховує дочку Орисю[8].

Творчість

[ред. | ред. код]

Авторка збірки віршів «Як вигинається воєнне коло» (2020; коханому Миколі Сорочуку («Красний»), який загинув 22 січня 2020 року на передовій від кулі снайпера)[9][10][11], «[dasein: оборона присутності]» (2023)[12].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Національна премія України імені Тараса Шевченка (5 березня 2024) — за книгу поезій «[dasein: оборона присутності]»[13];
  • Премія Women in Arts у категорії «Жінки в літературі» (2024)[14];
  • медаль «За військову службу Україні» (2 березня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[15];
  • медаль «За врятоване життя» (19 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[16];
  • лауреатка IV премія літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2020) — за збірку «Як вигинається воєнне коло»[17];
  • у 2021 році увійшла до списку 100 найвпливовіших жінок України від журналу «Фокус»[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ярина Чорногуз — онука вінницького «класика» літератури Олега Чорногуза, звернулась до президента Зеленського (відео). 33-й. 14 лютого 2020. Архів оригіналу за 30 травня 2022.
  2. ↑ Перший проректор Вінницького національного аграрного університету: «Що ти, задрочений, знімаєш?» (Відео). Майдан. 17 липня 2013.
  3. ↑ 39-а стаття Конституції чудово все регулює — активістка. Радіо Свобода. 26 червня 2013. Архів оригіналу за 20 жовтня 2022.
  4. ↑ Ярина Чорногуз. Громадське радіо. Архів оригіналу за 30 травня 2022.
  5. ↑ Мовомарафон-25 — як перейти на українську за 3,5 тижні?. Громадське радіо. 14 серпня 2016.
  6. ↑ Місяць «Весни на граніті»: як ізсередини виглядає акція під ОП, започаткована Яриною Чорногуз. Новинарня. 13 квітня 2020. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020.
  7. ↑ Армія TV – Військове телебачення України (28 липня 2024), Служба у морській піхоті, перший досвід евакуації пораненого та материнство і війна – Ярина Чорногуз, архів оригіналу за 7 серпня 2024, процитовано 7 серпня 2024
  8. ↑ «Пішла на фронт, щоб пережити втрату коханого». BBC Україна. 15 жовтня 2022. Архів оригіналу за 26 лютого 2023.
  9. ↑ Ірина Головай (10 січня 2022). Як вигинається воєнне коло. Слово Просвіти. Архів оригіналу за 4 лютого 2023. [Архівовано 2023-02-04 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Книга «Як вигинається воєнне коло». Наш формат. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021.
  11. ↑ Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 8 грудня 2021.
  12. ↑ Софія Челяк (17 липня 2023). Ярина Чорногуз: «Про тих, хто віддає життя на фронті, треба говорити вже зараз». Суспільне Культура. Архів оригіналу за 18 липня 2023. Процитовано 18 липня 2023.
  13. ↑ Указ Президента України від 5 березня 2024 року № 143/2024 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  14. ↑ Большакова, Анастасія (7 березня 2024). Джамала, Ярина Чорногуз та інші. Оголосили переможниць премії Women in Arts. The Resistance. Українська правда. Архів оригіналу за 21 березня 2024. Процитовано 21 березня 2024.
  15. ↑ Указ Президента України від 2 березня 2023 року № 122/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. ↑ Указ Президента України від 19 травня 2022 року № 349/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  17. ↑ Лауреати літературного конкурсу. Смолоскип. Архів оригіналу за 15 квітня 2021.
  18. ↑ Ярина Чорногуз в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус" 2021». Фокус. Архів оригіналу за 11 липня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чорногуз Ярина Ярославівна

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Змініться, поки України ще є багато — військовослубовиця з передової про долю держави на YouTube // ТСН. — 2022. — 30 травня.
«Заради майбутнього своєї доньки». Історія бойової медикині Ярини Чорногуз на YouTube // Голос Америки Українською. — 2022. — 15 квітня.
Морська піхотинка Ярина Чорногуз та її книжковий топ 7 для захисників та захисниць України. на YouTube // Українське радіо. — 2021. — 17 жовтня.
Скандал в автобусі: водій відмовився вимикати російськомовний серіал на прохання волонтерок на YouTube // ТСН. — 2020. — 28 січня.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорногуз_Ярина_Ярославівна&oldid=44310136