Чорнокінецька Воля

село Чорнокінецька Воля
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Колиндянська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060230080016468
Основні дані
Засноване	1939
Населення	427 (на 1.01.2018)
Територія	1.448 км²
Поштовий індекс	48509
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	48°56′49″ пн. ш. 26°4′47″ сх. д. / 48.94694° пн. ш. 26.07972° сх. д.
Водойми	річка Чорнокінецький потік
Відстань до; залізничної станції	15 км
Місцева влада
Адреса ради	48552, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Колиндяни
Карта
	Чорнокінецька Воля
	Чорнокінецька Воля
Мапа
	Чорнокінецька Воля у Вікісховищі

Чорнокіне́цька Во́ля — село в Україні, у складі Колиндянської сільської громади, Чортківського району, Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Чорнокінецько-Волянської сільської ради.

Назва

Люди, які викуплялися з кріпацтва йшли на волю і оселялися в селі. Від цього пішла назва «Чорнокінецька Воля». А псевдонім села «Пузина» походить від імені дочки пана Людвіга Волянського.

Географія

Розташування

Розташоване на берегах річки Чорнокінецький потік (ліва притока Нічлави), за 35 км від районного центру і за 15 км від найближчої залізничної станції Озеряни–Пилатківці.

Історія

Перша письмова згадка датована 1654 роком.

Здавна тут оселялися польські колоністи, були панський двір і костел, проживав священик.

У селі 1900 року — 914 мешканців, 1910 — 934, 1921 — 881, 1931 — 905; у 1921 — 168, 1931 — 182 двори.

У Чорнокінецькій Волі функціонував фільварок.

Село засноване у 1820—1830-х роках Андрієм Шумилом. Спочатку замість села був хутір «Андріївка». Близько 1840-х років в селі побудував свій двір пан Людвіг Волянський, де мешкав зі своєю дочкою Пузиною. Дочка познайомилася з хлопцем за Збруча. Хлопець був Олексієм і мав прогресивні погляди, що до кріпацтва. Пан дозволяє одружитися доньці. А також пан будує фільварок, де зараз знаходиться ПАП «Воля».

Протягом 1939—1941 рр. органи НКВС знищили в Чортківській тюрмі жителів села Михайла Дребіта, Олексу Гоменюка, Євгена Міщія, Михайла Шмигеля, Федора Юника;

1940 року з села було забрано тринадцять молодих хлопців, які боролися за Незалежність України. Деякий час вони перебували в Чортківській тюрмі. Після тривалих мук і знущань їх доправили в Умань, де вони і загинули. Село в роки війни було під німецькою окупацією. 110 місцевих жителів боролися на фронтах. Дев'ятнадцять нагороджено медалями й орденами Української РСР.

20–21 липня 1941 р. жителів села Івана та Василя Грабецівих, Івана та Михайла Данилишина, Івана Клима та Івана Сороцького розстріляли в Умані на Черкащині.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:

Андрій Галушко (нар. 1903),
Михайло Галушко (нар. 1910),
Семен Гершун (нар. 1910),
Андрій Головчинський (нар. 1908),
Михайло Головчинський (нар. 1905),
Степан Головчинський (нар. 1903),
Михайло Гордій (нар. 1907),
Семен Гордій (нар. 1914),
Петро Гоцак (нар. 1917),
Ілля Грабець (нар. 1903),
Іван Довбенко (нар. 1902),
Михайло Дребіт (нар. 1917),
Дмитро Євчій (нар. 1900).

В УПА воювали Іван Головчинський, Михайло Іванович та Михайло Степанович Голошинські, Михайло Гукалюк, Іван Грабець, Василь Дребіт, Михайло Ільницький, Іван Кальмук, Михайло Ковпак, Степан Куций та інші.

З 29 липня 2015 року Чорнокінецька Воля належить до Колиндянської сільської громади.^[2]

Релігія

церква Різдва Пресвятої Богородиці (перевезена у 1763 р. із містечка, нині смт Скала-Подільська, Борщівського району, дерев'яна)
нова (збудована у 1995—2004), у селі є капличка (1992).

Населення

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018
914	934	881	905	448	427^[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	541	99.82%
російська	1	0.18%
Усього	542	100%

Соціальна сфера, господарство

Діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших, кооператива.

Нині діють школа, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, два торгових заклади.

Працюють аграрно-акціонерне господарство «Україна», ПАП «Воля», ПАП «Пузина», ПАП «Соколи» та інші.

Бібліотека

У 1950-х роках за переказами жителів села було засновано хату-читальню, яка знаходилася в центрі села, по вулиці Шкільна. Це була маленька хатинка, в якій було дві кімнати.

У 1963 році бібліотеку перенесли в новозбудований сільський будинок культури, на другий поверх.

До 2016 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради^[4]. Від 2016 року перебуває у підпорядкуванні Колиндянської сільської громади.

Працівники: