Очікує на перевірку

Чорноморське (Євпаторійський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чорноморське (АРК))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Чорноморське
Герб Чорноморського (АРК) Прапор Чорноморського (АРК)
Загальний вигляд селища
Загальний вигляд селища
Загальний вигляд селища
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Євпаторійський район
Код КАТОТТГ UA01080770010068666
Облікова картка Чорноморське 
Основні дані
Засновано 14 століття
Колишня назва Ак-Мечеть, Акмечит
Статус із 2024 року
Площа 119 км²
Населення 11 092 (на 2014 рік)[1]
Густота 93.21 осіб/км²;
Поштовий індекс 96400
Телефонний код +380 6558
Географічні координати 45°30′7″ пн. ш. 32°42′9″ сх. д. / 45.50194° пн. ш. 32.70250° сх. д. / 45.50194; 32.70250
Відстань
Найближча залізнична станція: Євпаторія-Курорт
До станції: 70 км
До обл. центру:
 - фізична: 140 км
Селищна влада
Адреса 96400, смт Чорноморське, вул. Кірова, 16
Карта
Чорноморське. Карта розташування: Україна
Чорноморське
Чорноморське
Чорноморське. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Чорноморське
Чорноморське
Мапа

Чорноморське у Вікісховищі

Чорномо́рське (до 1944 року — Акмєчи́т[2]; крим. Aqmeçit) — селище в Україні, в Євпаторійському районі Автономної Республіки Крим. Колишній адміністративний центр Чорноморського району.

Розташоване в західній частині Криму на Тарханкутському півострові, на березі Ак-Мечетської бухти Каркінітської затоки за 140 км від столиці АР Крим, з якою пов'язаний автодорогою.

Найближчою залізничною станцією є Євпаторія (за 70 км).

Автобусні рейси пов'язують селище з містами Сімферополь, Севастополь, Євпаторія.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення складає 12 тис. осіб.

Проживають українці, росіяни, кримські татари, німці, болгари, греки, вірмени та інші.

Райони селища: Житломасив «Південна», Болгарські будинки, Центр, Шейхлер.

Історія

[ред. | ред. код]

Першими жителями Чорноморського були стародавні греки, які з'явилися на березі нинішньої бухти Вузької, в період грецької колонізації (близько IV ст. до н. е.). Вони заснували місто Калос-Лімен (із давньогрецького — Прекрасна Гавань). Калос-Лімен був одним з важливих центрів сільськогосподарської округи — хори, підпорядкованої старогрецькому місту-державі Херсонес. У II ст. до н. е., в період греко-скіфської війни, місто було захоплене скіфами, потім звільнений прибулими сюди херсонеситами. Греки не мали сил довго утримувати Калос-Лімен, і в Північно-західному Криму затверджуються скіфи. За припущенням учених, скіфи залишили околиці Калос-Лімена в III ст. н. е.

В період Кримського ханства на березі Каркінітської затоки було засноване поселення Акмесджит Лиман (Ак-Мечеть), яке згадується в книзі німецько-шведського наукового діяча Тунманна як «маленьке місце Акмесджід з малонадійною гаванню…». Майже одночасно в архівних документах зустрічається назва ще одного населеного пункту, розташованого на території Тарханкутського півострова — Шейхлар. Довгий період ці два населені пункти окремо виявлялися на географічних картах. Поступово Шейхлар і Ак-Мечеть зливаються в одне поселення під назвою Ак-Мечеть.

Калос-Лімен

Після анексії Криму Російською імперією, землі на березі Ак-Мечетськой бухти, загальною площею у 2 745 десятин, були даровані графу М. Войновичу, командувачу Севастопольською ескадрою. У 1824 р. ці землі стають власністю генерал-губернатора Новоросійського краю графа М. Воронцова. Велика частина земель графа призначалася для випасу овець і верблюдів. У Ак-Мечеті були розбиті виноградні й тютюнові плантації, вироблялося вино. У бухті граф побудував кам'яну пристань. Воронцов будує церкву святих Захара і Єлизавети. За документами 1835 р. в містечку Ак-Мечеть налічувалося 20 дворів, в селі Шейхлар — 15 селянських садиб. У 1885 р. в Ак-Мечеті була відкрита церковнопарафіяльна школа. На початку 1900 р. земство відкрило однокласне училище, яке потім було реорганізоване в трирічну школу. Тут працювала лікарня на 14 ліжок.

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 575 осіб (288 чоловічої статі та 287 — жіночої), з яких , 566 — магометанської[3].

З 1944 р. Ак-Мечеть перейменована в Чорноморське. З 1957 р. Чорноморське отримало статус селища міського типу.

Економіка

[ред. | ред. код]

Зараз в Чорноморському працює 5 промислових підприємств, в тому числі: завод торгового устаткування, фабрика «Чорноморочка», молокозавод.

Біля селища збудовано Тарханкутську ВЕС.

На березі моря розташована пляжно-паркова зона.

Поступово селище перетворюється на курортну зону. Діють 9 пансіонатів.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

У селищі працюють 3 загальноосвітніх школи, музична і спортивна школа, школа-інтернат, філіал професійно-технічного училища.

Функціонує районна лікарня, Будинок культури, бібліотека, краєзнавчий музей, кінотеатр, готель.

Діє церква Святих Захара і Єлизавети та будується Соборна мечеть.

Обеліск в пам'ять жителів смт Чорноморське, загиблих в роки другої світової війни

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Археологічні пам'ятки: античне поселення Калос-Лімен (45°31′14″ пн. ш. 32°41′24″ сх. д. / 45.52056° пн. ш. 32.69000° сх. д. / 45.52056; 32.69000), розкопки якого проводяться з 1985 р.

На території селища встановлений обеліск в пам'ять чорноморців, загиблих в роки другої світової війни.

Персоналії

[ред. | ред. код]

Законодавство

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. за правилом дев'ятки, ближче до оригіналу Акмєчі́т, зросійщений варіант — Ак-Мече́ть
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-216. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]