Шарль Берлінґ
Шарль Берлінґ | ||
---|---|---|
фр. Charles Berling | ||
Дата народження | 30 квітня 1958 (66 років) | |
Місце народження | Сен-Манде, Франція | |
Громадянство | Франція | |
Професія | актор, театральний режисер, сценарист | |
Роки активності | 1982 | |
IMDb | ID 0075650 | |
Нагороди та премії | ||
Премія «Люм'єр» (1997) | ||
charlesberling.fr | ||
Шарль Берлінґ у Вікісховищі |
Шарль Берлінґ (фр. Charles Berling; нар. 30 квітня 1958, Сен-Манде, Франція) — французький актор театру, кіно і телебачення; театральний режисер і сценарист.
Шарль Берлінґ народився 30 квітня 1958 року у Сен-Манде (департамент Валь-де-Марн у Франції) в багатодітній сім'ї військово-морського лікаря-анестезіолога і викладачки англійського. Був четвертим з шістьох дітей[1]. У 15-річному віці разом з братом Шарль почав виступати у складі любительського театру театрального ліцею, де навчався. Ставши бакалавром, Шарль намагається відразу ж потрапити до основної трупи Національного театру Страсбурга[fr], але не потрапляє до неї й поступає на навчання у Брюссельський Інститут театру[1].
У 1982 Шарль Берлінґ дебютував одночасно як театральний і кіноактор. До свого дебюту в кіно у фільмі «Убивства у будинку» (Salt on Our Skin, 1982 р.) Берлінґ прославився завдяки ролям на театральній сцені, пропрацювавши багато років у театрах Парижа, Страсбурга, Нантерра та Тулона.
У першій половині 1990-х Берлінґ знявся у «Невеликих справах з мерцями» Паскаля Феррана, у одного з найвідоміших французьких режисерів Клода Соте у фільмі «Неллі та пан Арно» та ще кількох маловідомих за межами Франції стрічках.
У 1994 році Берлінґ знявся у фільмі Паскаля Феррана «Дрібні угоди з мерцями», за роль у якому вперше був номінований на кінопремію «Сезар» як наперспективніший актор.
У 1996 році Шарль Берлінґ представляв на Каннському кінофестивалі стрічку Патріса Леконта «Насмішка», де виконав одну з головних ролей — дворянина, що пізнає тонке й небезпечне мистецтво інтриги при Версальському дворі XVIII століття. За цю роль Берлінґ у 1997 році отримав Премію «Люм'єр» та був номінований на «Сезара» як найкращий актор. Надалі актора було ще тричі номіновано на «Сезара» у цій категорії, але перемоги він так і не отримав.
У 1999 році Берлінґ знявся одразу у п'яти фільмах, серед яких режисерська робота Жерара Депардьє «Міст між двох берегів», «Син двох матерів» c Ізабель Юппер та «Зіркова ховороба» Дені Аркана (партнерами Берлінґа по фільму виступили голлівудські зірки Ден Екройд та Френк Лангелла).
У 2002 році Шарль Берлінґ зіграв у фільмі Олів'є Ассаяса «Сентиментальні долі», який був удостоєний призів французької і швейцарської кіноакадемій, а також увійшов до офіційної конкурсної програми Каннського кінофестивалю.
Шарль Берлінґ є батьком актора Еміля Берлінґа[fr].
У 2011 році Берлінґ публічно розповів про свої гомосексуальні переживання, додавши, що не вважає себе ані геєм чи гетеросексуалом, ані бісексуалом[2][3].
За час своєї акторської кар'єри Шарль Берлінґ зіграв ролі у понад 80-ти кіно- та телевізійних фільмах і серіалах.
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль |
---|---|---|---|
1982 | Убивства у будинку | Meurtres à domicile | інспектор Фокар |
1992 | Сіль на нашій шкірі | Salt on Our Skin | Роже |
1994 | Дрібні угоди з мерцями | Petits arrangements avec les morts | Франсуа |
1995 | Неллі та пан Арно | Nelly & Monsieur Arnaud | Жером |
1996 | Насмішка | Ridicule | маркіз Грегуар Понселудон де Малавуа |
1997 | Одержимість | Obsession | П'єр Молен |
1997 | Сухе прибирання | Nettoyage à sec | Жан-Марі Канстлер |
1998 | Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом | Ceux qui m'aiment prendront le train | Жан-Марі |
1998 | Бажання | L'Ennui | Мартен |
1999 | Міст між двох берегів | Un pont entre deux rives | Матіас |
2000 | Зіркова хвороба | Stardom | Філіп Гаскон |
2000 | Справа смаку | Une affaire de goût | Рене Руссе |
2000 | Сентиментальні долі | Les destinées sentimentales | Жан Барнері |
2000 | Місце злочину | Scènes de crimes | Фабіан |
2001 | 15 серпня | 15 août | Венсан |
2001 | Сильні душі | Les âmes fortes | Ревельяр |
2001 | Як я убив свого батька | Comment j'ai tué mon père | Жан-Люк |
2002 | Демон-коханець | Demonlover | Ерве де Мілліне |
2003 | Я залишаюся! | Je Reste! | Антуан |
2004 | Таємні агенти | Agents secrets | Ежен |
2005 | Будинок Ніни | La Maison de Nina | Моріс Гутман |
2005 | Даліда | Dalida | Люсьєн Морісс |
2005 | Марш пінгвінів | La Marche de l'empereur | оповідач |
2012 | Ім'я | Le Prénom | П'єр |
2013 | Прикинься моїм хлопцем | 20 ans d'écart | Люк Апфель |
2014 | Справедливість або хаос | L'enquête | суддя Рено Ван Райнбек |
2016 | Вона | Elle | Рішар |
2017 | Марвін, або Чудове виховання | Marvin ou la Belle Éducation | Ролан |
2018 | Чорна смуга | Fleuve noir | Марк |
У січні 2014 року Шарль Берлінґ нагороджений французьким Орденом Мистецтв та літератури (Командор)[4].
Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
---|---|---|---|---|
Премія «Люм'єр» | ||||
1997 | Найкращий актор | Насмішка | Перемога | |
Премія Сезар | ||||
1995 | Найперспективніший актор | Дрібні угоди з мерцями | Номінація | |
1997 | Найкращий актор | Насмішка | Номінація | |
1998 | Сухе прибирання | Номінація | ||
1999 | Бажання | Номінація | ||
2001 | Сентиментальні долі | Номінація | ||
Золота зірка кіно | ||||
1999 | Найкращий актор | Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом | Перемога |
- ↑ а б Bernard Jean-Jacques. Charles Berling // Première. — 2000. — Вип. 281.
- ↑ Charles Berling évoque ses expériences homosexuelles. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
- ↑ Charles Berling: «La sexualité homo m’a beaucoup apporté». Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 жовтня 2015.
- ↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2014 - Ministère de la Culture et de la Communication. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Шарля Берлінґа на сайті IMDb(англ.)
- Шарль Берлінґ на сайті IMDb (англ.)
- Шарль Берлінґ на сайті AlloCiné (фр.)