Шевченко Іван Іванович (історик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Іванович Шевченко
Народився18 березня 1903(1903-03-18)
Боровиця
Помер24 серпня 1974(1974-08-24) (71 рік)
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьісторик
Alma materЧеркаський педагогічний інститут
Галузьісторія КПРС
ЗакладКиївський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Відомі учніТалан Євдокія Полікарпівна, Бойко Микола Корнійович
ПартіяКПРС

Іва́н Іва́нович Шевче́нко (* 18 березня 1903, Боровиця — 24 серпня 1974) — український партійний діяч й історик Комуністичної партії. Доктор історичних наук, професор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1903 року в селі Боровиці (нині Чигиринського району Черкаської області). У 1921 році навчався на 6-місячних учительських курсах в Чигирині, після закінчення яких працював у трудовій школі. Впродовж 19231926 років навчався на Вищих педагогічних курсах, після чого служив у Червоній армії. З грудня 1927 року до вересня 1928 року працював учителем у трудовій школі. Член ВКП(б) з 1928 року. Згодом викладав історію ВКП(б), марксизм-ленінізм, діалектичний та історичний матеріалізм у Златопільському зоотехнікумі, одночасно перебував на партійній роботі в Златополі та Переяславі, а також продовжував навчання на партійних курсах при ЦК КП(б). У 19321935 роках навчався в Черкаському педагогічному інституті.

У 19391941 роках працював викладачем основ марксизму-ленінізму в Київському стоматологічному інституті. У 19411942 роках служив в лавах Червоної армії. З жовтня 1943 року працював у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. До 1944 року очолював кафедру марксизму-ленінізму. У 1947 році захистив кандидатську дисертацію. З 1948 року очолив кафедру марксизму-ленінізму. У 1960 році захистив докторську дисертацію. З 1962 року і до кінця життя — професор кафедри історії КПРС Київського університету.

Помер 24 серпня 1974 року. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Написав і опублікував наукові праці, в тому числі три монографії, брошури, статті. Серед них:

  • «Із історії соціал-демократичних організацій на Україні» (1956);
  • «Коммунистическая партия Украини в борьбе за укрепление союза рабочих и крестьян. 1919—1920 гг.» (1968).

Підготував 43 кандидати та 10 докторів історичних наук.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]