Шедієве
| село Шедієве | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Рада | Шедіївська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA53080290100088298 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1535 |
| Населення | 486 |
| Площа | 1,5 км² |
| Густота населення | 324 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39361 |
| Телефонний код | +380 5344 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°8′3″ пн. ш. 34°36′47″ сх. д. / 49.13417° пн. ш. 34.61306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
100 м |
| Водойми | озеро Лиман |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39361, Полтавська обл., Новосанжарський р-н, с.Шедієве |
| Карта | |
  Шедієве | |
 Шедієве | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Шеді́єве — село в Україні, в Новосанжарському районі Полтавської області. Населення становить 486 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шедіївська сільська рада.
Гетьман Іван Самойлович відрядив у 70-ті роки XVII ст. козака Лук'яна(Лисого) на береги Орелі для розвідки і добування селітри. Лук'ян прибув з сотнею козаків, які вирили тут до трьох десятків шед (траншей). Звідси і назва села — Шедієве.
Село Шедієве розташоване на правому березі річки Оріль, вище за течією примикає село Бурти, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Лівенське. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера (озеро Лиман). Біля села розташований гідрологічний заказник Шедієво площею 273 га.
Село називалося - Шадієво - від власника села - Шадеева Олексія, прем'ер-майора російської армії, 1785 рік[джерело?].
До 1917 року маєток у Шедієвому належав родині Лук'яновичів, тут проводили дитячі роки споріднені їм Авінови, в тому числі А. М. Авінов, знаний американський і російський ентомолог, мандрівник, художник, колекціонер, музеє- та мистецтвознавець, дипломат.
З 1785-го село належало Шадееву ( звідки і виникла назва) Олексію, прем'єр-майору російської армії.
З 1844-го належало Лук'яновичу Миколі Андрійовичу, генерал-майору російської армії.
З 1880 року до 1917-го село належало Миколі Олександровичу Авінову, генерал-лейтенанту російської армії, зятю Лук'яновича М.А.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 467 | 96.09% |
| російська | 17 | 3.49% |
| білоруська | 1 | 0.21% |
| угорська | 1 | 0.21% |
| Усього | 486 | 100% |
- ТОВ «Шедієве».
- Школа І-ІІ ст.
- Клуб.
Мошура Володимир Якович (1935–2024) – педагог, зоотехнік, письменник. Народився 5 лютого 1935 року в селі Шедієве. Починав трудову діяльність зоотехніком у нехворощанському колгоспі імені Ілліча, викладав економіку та птахівництво, був директором технікуму, заочно здобув вищу педагогічну освіту.
Після перепрофілювання технікуму у 1973 році переїхав на Решетилівщину, де працював у керівних органах району. На пенсії зайнявся літературою: видав поетичну збірку «Дзвенить весна» і три прозові книги – «Шедіївська пастораль», «Любов і розлука», «Зорі в ясній далині», які стали важливим джерелом краєзнавчої інформації.
Помер 15 вересня 2024 року.
Ходак Віктор Григорович — солдат 93-ї бригади, загинув в «Іловайському котлі» від «дружнього» російського обстрілу. 19 листопада 2015 року честі Віктора Ходака в Шедієвому відкрито меморіальну дошку.
- Погода в селі Шедієве [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- У Новосанжарському районі урочисто відкрили меморіальну дошку учаснику АТО, котрий загинув у серпні минулого року [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
