Лелюхівка
| село Лелюхівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Тер. громада | Новосанжарська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53080310240040298 
|
| Основні дані | |
| Населення | 1407 |
| Площа | 3,33 км² |
| Густота населення | 422,52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39363 |
| Телефонний код | +380 5344 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′13″ пн. ш. 34°18′17″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
79 м |
| Водойми | р. Полузір'я |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39300, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Нові Санжари, вул. Центральна, буд. 23 |
| Карта | |
  Лелюхівка | |
 Лелюхівка | |
| Мапа | |
| |
Ле́люхівка — село в Україні, у Новосанжарській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 1407 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Лелюхівська сільська рада.
Село Лелюхівка знаходиться на берегах річки Полузір'я, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Назаренки, нижче за течією примикає смт Нові Санжари. Через село проходить автомобільна дорога М22 (E584).
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1347 | 95.81% |
| російська | 47 | 3.34% |
| румунська | 4 | 0.28% |
| угорська | 2 | 0.14% |
| білоруська | 1 | 0.07% |
| вірменська | 1 | 0.07% |
| інші/не вказали | 5 | 0.29% |
| Усього | 1407 | 100% |
За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Кобеляцького повіту Полтавської губернії, мешкало 1300 осіб (634 чоловічої статі та 666 — жіночої), налічувалось 98 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 234 жителі села[3].
У Лелюхівці знаходиться автобусна зупинка, прикрашена мозаїками радянського періоду. Фотограф Крістофер Хервіг (Christopher Herwig) включив світлину з зображенням лелюхівської автобусної зупинки до фотоальбому «Радянські автобусні зупинки» (Soviet Bus Stops), у якому зібрані фотографії артистичних автобусних зупинок у пост-радянських держав[4].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Новосанжарської селищної громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Новосанжарського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[6].
Скарб із села Лелюхівки Полтавської області, який випадково знайшов Володимир Корсун під час проведення робіт по укріпленню берегів річки Ворони у 2000 році. Він містить понад 13 300 предметів – монет та інших речей. Переважно це європейські монети кінця 16 – початку 18 століття, зокрема, золоті дукати і срібні талери. В ньому також є 40 ужиткових речей: 39 ґудзиків трьох різних типів із високоякісного срібла і один перстень-сигнет (печатка). Велика кількість монет та великий часовий проміжок їх карбування дозволяє ґрунтовно відобразити грошовий обіг на українських теренах, зокрема в Гетьманщині, у перші десятиліття 18 століття. Відомо, що в Гетьманщині в той час продовжували користуватися європейськими грошима. Частина монет промаркована клеймами московського царя – зображенням вершника зі списом та роком маркування. Історія скарбу достеменно невідома. Можливо, це була військова скарбниця. Існує версія, що скарб пов’язаний із гетьманом «Ханської» України Петром (Петриком) Іваненком. Він походив із Полтавщини.
- Школа І-ІІ ст.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 1399)
- ↑ Лелюхівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Радянські автобусні зупинки. Заборона (укр.). 13 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2024.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Погода в селі Лелюхівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ювелірні вироби другої половини XVII ст. з монетно-речового скарбу з с. Лелюхівка на Полтавщині з Національного музею історії України [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- 'A return to Red Square, please': 23 beautiful Soviet bus stops https://www.telegraph.co.uk/photography/what-to-see/return-red-square-please-23-beautiful-soviet-bus-stops/lelyukhivka-ukraine/ [Архівовано 21 серпня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Повітовий центр |  | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | Білики • Голтна • Китай-Город • Кишенька • Маячка • Нові Сенжари • Орлик • Переволочна • Сокілка • Царичанка | |
| Волості | Білицька • Бреусівська • Бригадирівська • Бродщинська • Великокобеляцька • Вовчоріцька • Китайгородська • Кишенська • Клюсівсько-Зачепилівська • Кобеляцька • Куликівська • Кустолівська • Ляшківська • Маяцька • Новосенжарівська • Озерська • Орлицька • Сокільська • Хорішківська • Царичанська • Чорбівська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | ||