Школа Ендерун
Школа Ендерун (османська турецька мова : اندرون مکتب, Ендерюн Мектебі) — палацова школа та інтернат, здебільшого для яничарів Османської імперії, яка в першу чергу набирала учнів через спеціальну систему відбору девшірме[1] —систему ісламізації християнських дітей для служіння Османському уряду на чиновницьких, управлінських та яничарських військових посадах[2]. Протягом століть школа Ендерун була досить успішною у створенні османських державних діячів, працюючи серед різних етнічних груп імперії та надаючи їм спільну мусульманську освіту. Школою керував Османський палац «Внутрішня служба» (Ендерун) і мав як навчальні, так і військові цілі[3]. Очікувалося, що випускники присвятять себе державній службі та не матимуть посилань на нижчі соціальні групи[2].
Програма освіти обдарованих шкіл Ендерун вважається першою в світі інституціоналізованою освітою для обдарованих[4] [5][6].
Зростання Османської імперії приписувалося і залежало від вибору та освіти державних діячів. Важливою складовою мети Мехмета II було створення спеціальної школи для відбору найкращих молодих людей в межах Імперії та формування їх для уряду. Мехмет II покращив існуючу палацову школу, засновану його батьком Муратом II, і створив в Стамбулі Академію Ендерун (Ендерун)[7].
Третій двір палацу Топкапі був оточений Імператорською скарбницею, павільйоном Святої Мантії та будівлями Палацової школи, яка виховувала вищий рівень учнів Ендеруна, а також князів Будинку Османа. У Палацовій школі було сім залів або класів, а в кожному залі було 12 вчителів, відповідальних за розумовий та академічний розвиток учнів. Студенти носили спеціальні форми, визначені рівнем досягнень а додаткові будівлі включають бібліотеку, мечеть, музичні консерваторії, гуртожитки та лазні[8].
Система Ендеруна складалася з трьох підготовчих шкіл, розташованих поза межами палацу, крім школи в межах самих палацових стін. За словами Міллера[8] в трьох коледжах Ендеруна було 1000-2000 учнів, а у вищій школі Палацу - близько 300 учнів. Навчальна програма була поділена на п'ять основних підрозділів[9] [10] [11].
- Ісламські науки; включаючи навчання арабської, турецької та перської мов
- Позитивні науки; математика, географія
- Історія, право та адміністрація: звичаї палацу та урядові питання
- Професійне навчання, включаючи мистецтво та музичну освіту
- Фізична підготовка, включаючи озброєння
В кінці шкільної системи Ендерун випускники зможуть розмовляти, читати та писати щонайменше трьома мовами, здатними будуть зрозуміти новітні досягнення науки, мати принаймні ремесло чи мистецтво, а також досконало володіти навичками в армійському командуванні і у близьких бойових мистецтвах.
Церемонія випуску студентів, які покинули школу Ендерун, була відома як виникнення. [12] Самих випускників називали çıkma. [13] [14] Слово çıkma літературне означає «хто вийшов». Пажі покидали Палацову школу та палацову службу, щоб продовжити навчання в функціональній службі. [15] Цей "перехід" відбувався кожні два-сім років, або після вступу нового султана на престол. [16]
Успішних випускників було розподілено відповідно до їхніх здібностей на дві основні посади: урядову чи наукову [17] а тих, хто не зміг просунутись, призначали на військові посади. Однією з найбільш характерних властивостей школи була її система заслуг, що складається з ретельно оцінених нагород та відповідних покарань. [10]
- Вебсайт Enderun [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Enderun Mektebi
- ↑ Farhad Malekian; Kerstin Nordlöf (17 січня 2012). The Sovereignty of Children in Law. Cambridge Scholars Publishing. с. 249–. ISBN 978-1-4438-3673-9. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
- ↑ а б Kemal H Karpat "Social Change and Politics in Turkey: A Structural-Historical Analysis" page 204
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 15 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Senel, H. G. (1998). Special education in Turkey. European Journal of Special Needs Education 13, 254–261.
- ↑ Cakin, N. (2005). Bilim ve sanat merkezine zihinsel alandan devam eden ogrencilerin akranlari ile okul basarilari acisindan karsilastirilmasi. Unpublished masters thesis, Afyon Kocatepe Universitesi, Afyon, Turkey.
- ↑ Melekoglu, M. A., Cakiroglu, O. & Malmgren, K. W. (2009). Special education in Turkey. International Journal of Inclusive Education 13(3), 287–298. ERIC EJ857857
- ↑ Corlu, M. S., Burlbaw, L.M., Capraro, R. M., Han, S., & Corlu, M. A. (2010). The Ottoman palace school and the man with multiple talents, Matrakçı Nasuh. Journal of the Korea Society of Mathematical Education Series D: Research in Mathematical Education, 14(1), p. 19-31.
- ↑ а б Miller, B. (1973). The palace school of Muhammad the Conqueror (Reprint ed.). NY: Arno Press.
- ↑ Ipsirli, M. (1995). Enderun. In Diyanet Islam ansiklopedisi (Vol. XI, pp. 185–187). Istanbul, Turkey: Turkiye Diyanet Vakfi.
- ↑ а б Akkutay, U. (1984). Enderun mektebi. Ankara, Turkey: Gazi Üniversitesi Eğitim Fak. Yay.
- ↑ Basgoz, I. & Wilson, H. E. (1989). The educational tradition of the Ottoman Empire and the development of the Turkish educational system of the republican era. Turkish Review 3(16), 15.
- ↑ Murphey, Rhoads (20 жовтня 2011). Exploring Ottoman Sovereignty: Tradition, Image and Practice in the Ottoman Imperial Household, 1400-1800. A&C Black. с. 345. ISBN 978-1-4411-0251-5. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
...exiting from the palace service (çıkma)...
- ↑ ́goston, Ga ́bor A; Masters, Bruce Alan (1 січня 2009). Encyclopedia of the Ottoman Empire. Infobase Publishing. с. 452. ISBN 978-1-4381-1025-7. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
- ↑ Türk dünyası kültür atlası: The Seljuk period. Türk Kültürüne Hizmet Vakfı, Turkish Cultural Service Foundation. с. 207. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
After a set period of training and instruction, most of the graduates (Çıkma) were assigned to mil- itary units; the very ...
- ↑ Woodhead, Christine (15 грудня 2011). The Ottoman World. Routledge. с. 167. ISBN 978-1-136-49894-7. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
- ↑ Jefferson, John (17 серпня 2012). The Holy Wars of King Wladislas and Sultan Murad: The Ottoman-Christian Conflict from 1438-1444. BRILL. с. 84. ISBN 90-04-21904-8. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
- ↑ Armagan, A. (2006). Osmanlı’da ustün yetenekliler fabrikası: Enderun Mektebi. Yeni Dünya Dergisi 10, 32.
