Шмагун Олеся Валентинівна
| Шмагун Олеся Валентинівна | |
|---|---|
| рос. Олеся Валентиновна Шмагун[1] | |
| Народилася | 22 липня 1987 (37 років) Москва, СРСР |
| Громадянство |  Росія |
| Діяльність | журналістка |
| Alma mater | факультет журналістики МДУ[2][3] і Школа громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вільсонаd (30 травня 2023)[4][5] |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук[2][6] (2017) і Master of Public Policyd[5] |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Авторадіо[7], Gasetad[7], Взгляд (Росія)[7], Известия[7], The Village[8], Проект з розслідування корупції та організованої злочинності[4], Новая газета[9] і Важные истории[10] |
| Посада | редактор[10], кореспондент[d][11] і кореспондент[d][7] |
| Нагороди | |
Олеся Валентинівна Шмагун (нар.. 21 серпня 1987, Москва, Російська РФСР, СРСР) — російська журналістка. Лауреатка Пулітцерівської премії. Одна із засновників видання «Важливі історії». Співробітник Центру з вивчення корупції та організованої злочинності (OCCRP)[12].
Олеся Шмагун народилася 21 серпня 1987 року у Москві. Журналістикою почала займатися ще в університеті, працюючи кореспондентом на «Авторадіо» у відділі новин[13]. Згодом з липня 2009 по березень 2010 року працювала у відділі політики друкованого видання «Газета». Після закриття друкованої версії перейшла в інтернет-газету «Погляд», далі кілька місяців співпрацювала з « Незалежною газетою»[14], а потім з грудня 2011 по березень 2012 року створювала матеріали для «Маркер» (додатки до газети «Известия»)[13].
Далі працювала два роки в The Village[13]. З літа 2015 року працювала в Центрі дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP)[15]. Співпрацювала з відділом розслідувань «Нової газети».
У 2020 році Олеся Шмагун стала одним із засновників проекту «Важливі історії»[16].
20 серпня 2021 року Мін'юст РФ вніс до реєстру ЗМІ — «іноземних агентів» Олесю Шмагун, а також юридичну особу Istories fonds, зареєстровану в Латвії та видає «Важливі історії», і п'ятьох журналістів видання[17].
У квітні 2017 року у складі Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів разом із 300 іншими журналістами здобула Пулітцерівську премію в номінації за пояснювальну журналістику за розслідування за «панамським архівом»[18]. Їхній матеріал про друга Путіна вийшов у «Новій газеті».
У лютому 2018 року разом з Романом Аніним отримала премію «Редколегія» за статтю «Синки батьківщини» у «Новій газеті» про непотизм у російській армії[19].
У 2021 році разом з Романом Аніним та ще шістьма журналістами «Важливих історій» отримала премію Європейської преси[en] в галузі журналістських розслідувань за розслідування про передбачувану дочку Путіна Катерину Тихонову та її чоловіка, бізнесмена Кирила Шамалова[20].
- ↑ https://www.wonderzine.com/wonderzine/opportunities/profession/225622-olesya-shmagun
- ↑ а б Заключение диссертационного совета Д 501.001.07 — факультет журналістики МДУ.
- ↑ https://lenizdat.ru/articles/1138905/
- ↑ а б https://www.linkedin.com/in/olesya-shmagun-800bb840/
- ↑ а б https://commencement.princeton.edu/sites/g/files/toruqf576/files/documents/Hooding%20Program%202023.pdf
- ↑ https://vak.minobrnauki.gov.ru/uploader/loader?type=14&name=2195021001&f=1790
- ↑ а б в г д http://vmestemedia.ru/speaker/olesya-shmagun/
- ↑ https://ru.linkedin.com/in/olesya-shmagun-800bb840
- ↑ http://www.journ.msu.ru/downloads/2017/Заключение%20Дис.совета_23.06.17г._Шмагун%20О.В.pdf
- ↑ http://www.journ.msu.ru/downloads/2017/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%94%D0%B8%D1%81.%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B0_23.06.17%D0%B3._%D0%A8%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%BD%20%D0%9E.%D0%92.pdf
- ↑ Рижский бальзам — 2016 Лучшие тексты на русском языке по версии редакции «Медузы». Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ а б в БИОГРАФИЯ. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ Как посадить дерево и забыть про дом. Независимая газета. 27 травня 2011. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ 10 молодых журналистов, за которыми нужно следить в 2017 году. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ Роман Чернянский (30 квітня 2020). «Важные истории» — новое медиа с независимыми расследованиями и курсами для журналистов. The Village. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 30 квітня 2020.
- ↑ «Дождь» и «Важные истории» объявили СМИ-«иноагентами» в России [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Meduza
- ↑ Пулитцеровскую премию в главной номинации получили журналисты The New York Daily News и ProPublica. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ Роман Анин [Архівовано 12 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Редколлегия
- ↑ Olesya Shmagun. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
