Перейти до вмісту

Шумов Василь Герардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шумов Василь Герардович
Основна інформація
Дата народження23 березня 1960(1960-03-23) (64 роки)
Місце народженняМосква, СРСР
Громадянство США
Професіїмузикант, музичний продюсер, композитор, поет, режисер
Співацький голосбаритон
Інструментигітара, бас-гітара і клавішні музичні інструменти
Жанринова хвиля[1]
ЧленствоCenterd[1]
Нагороди
www.centromania.com
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шумов.

Василь Герардович Шумов (нар. 23 березня 1960, Москва) — російсько-американський музикант, поет, діяч мистецтва, музичний продюсер і композитор, режисер. Відомий як лідер гурту Центр та автор проектів мультимедійного та експериментального мистецтва. У різний час робив музику в стилях нова хвиля, електронна музика, авангард та інших.

Біографія

[ред. | ред. код]

В кінці 1970-х років Василь Шумов зібрав групу «777», яка згодом трансформувалась у московську групу «Центр».

У 1980-х роках, крім діяльності з «Центром», Василь Шумов пише музику для студій «Мосфільм» і «Союзмультфільм», а також ставить музичний спектакль «Артюр Рембо», в якому брали участь Петро Мамонов, Жанна Агузарова та Артемій Троїцький[2]. У 1987 році пише музику до телевізійної програми Центрального телебачення «Гра в детектива» (Режисери Леонід Півер, Віктор Крюков)[3].

Влітку 1990 року Василь Шумов емігрував до США, будучи одруженим з американкою Джуді — сестрою Джоанни Стінгрей. У 1990—2008 роки проживає в Лос-Анджелесі (США), де займається музикою, мультимедійним мистецтвом, викладає мультимедіа, дизайн та комп'ютерні технології, знімає короткометражні фільми. В середині 1990-х років він закінчив Каліфорнійський арт-інститут і має ступінь магістра.[4]

З кінця 1990-х років Василь Шумов випускає і поширює альбоми в інтернеті[5].

У першій половині 2000-х років керує проектом c-e-n-t-e-r (Центр риску)[6], в якому візуальні артисти і музиканти створюють відео — та аудіо-мініатюри, зведені Шумовим в кліпи.

Виставки фото — та відеоарту Шумова проходять у 2000-х роках в Лос-Анджелесі і Парижі. У січні 2006 року вийшов його експериментальний фільм «Темний Кут Келтона» (англ. Kelton's Dark Corner), в якому знявся актор Пол МаркоПол Марко[en], відомий за фільмами Еда Вуда 1950-х років.

З середини 1990-х років Василь Шумов відновив активність «Центру» в Росії, виступав разом з гітаристом Фаст Фредді з концертами в містах Росії, надав пісні групи для саундтрека до фільму 2007 року «Одна любов на мільйон». Тоді ж почалося видання й перевидання старих альбомів «Центру» за підтримки Артемія Троїцького.

На початку 2009 року Василь Шумов повернувся в Росію, живе в Москві.

У 2010 році виступив ініціатором і продюсером музичного проекту «Зміст», який, на думку В. Шумова, повинен повернути зміст до російської музики в російську життя[7].

12 червня 2012 року відбувся інтернет-реліз нового диску «Білий альбом»[8], де Василь Шумов виступає в ролі продюсера. В середині травня він звернувся до російських музикантів із закликом підтримати резолюцію Болотної площі і новий «марш мільйонів» (який пройшов 12 червня) і надіслати для збірки по одній композиції безкоштовно. Всього було зібрано більше трьохсот треків.

У лютому 2013 року записав композицію для проекту «Проти гомофобії» відеозвернення на підтримку ЛГБТ-спільноти[9].

Протягом 2014 року реалізував запис і дав кілька концертів з новою сольною програмою під назвою «Басустика» (за аналогією зі словом «Акустика»). Нові мінімалістські записані композиції виключно з допомогою чотирьох компонентів: драм-машини, бас-гітари, голосу та електронних ефектів. Альбом і програма, на думку автора, покликані звернути увагу на зростаючу роль бас-гітари в сучасній музиці.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Згідно інтерв'ю 2006 року, у нього було дві дружини, перша Ганна Дастакян — французька журналістка: від першої є син Антуан (30 років, живе в Парижі), від другого шлюбу — син і донька (8 і 11 років, живуть з матір'ю на Гавайських островах). З дітьми він підтримує відносини[10]. У 2011 році одружився з москвичкою Вірою Погодіною[11].

Дискографія

[ред. | ред. код]

Сольні альбоми

[ред. | ред. код]
  • 1986 — Мій район (My District) 1-й сольний альбом. Перевиданий на CD в 2013 році (лейбли СОЮЗ / Зеніт)
  • 1990 — три 2-й сольний альбом. Перевиданий на CD у 2009 році (лейбли СОЮЗ / Зеніт)
  • 1992 — Шумовидение. Пісні Живих і Мертвих
  • 1992 — Тектоніка(к) (за участю Жанни Агузарової) 3-й сольний альбом
  • 1994 — Голлівудський Волошка 4-й сольний альбом
  • 1997 — Королі поезії в трансі
  • 1998 — Жива колекція (c групою «НТО Рецепт»)
  • 2000 — Музика до фільмів 4
  • 2000 — Грай сам себе (саундтрек)
  • 2001 — Анагра (Аналогове Громадянство) (інструментальний альбом)
  • 2014 — Basustica 5-й сольний альбом
  • 2016 — Мій район через 30 років 6-й сольний альбом

Спільні записи з іншими музикантами

[ред. | ред. код]
  • 1986 Звуки Му, «Прості речі» (продюсер: Василь Шумов)
  • 1990 Володимир Рацкевич, «Завдання в загальному вигляді» (LP, продюсер: Василь Шумов)
  • 1993 Жанна Агузарова, «Nineteen ninety's» (альбом складається з ремейків пісень Центру, з безпосередньою участю Василя Шумова)
  • 1994 Василь Шумів і Петро Мамонов, «Росіяни співають» (ремейки англомовних пісень the Beatles, Джона Леннона, та інших)
  • 2010—2013 «Зміст» — серія альбомів в рамках мистецької акції «Зміст», які Василь Шумов записав з різними музикантами[12][13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Troitsky A. Tusovka: who's who in the new Soviet rock culture — Omnibus Press, 1990. — P. 152. — ISBN 0-7119-1469-9
  2. ↑ «Поезд в центр»[недоступне посилання з серпня 2019], звуки.ру
  3. ↑ «Игра в детектив». Выпуск 1 на www.kino-teatr.ru
  4. ↑ Интервью на Екатеринбургском ТВ, около 2007—2008 г (ссылка на видео на YouTube)
  5. ↑ centromania.com
  6. ↑ c-e-n-t-e-r. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 13 червня 2018. [Архівовано 2018-02-13 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Василий Шумов представляет: творческая акция Содержание. Альбом Содержание 2
  8. ↑ Евгений Левкович. (5 червня 2012). Интервью с Василием Шумовым. rollingstone.ru. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 14 червня 2012. [Архівовано 2012-07-10 у Wayback Machine.]
  9. ↑ От любви до ненависти. Грани.ру. 11 февраля 2013 года. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 13 червня 2018.
  10. ↑ «А мне нормально…» [Архівовано 30 березня 2009 у Wayback Machine.] Интервью с В.Шумовым во время приезда в Россию в июне 2006 года, сайт tektonika.ru
  11. ↑ «NewsMusic.ru» (от 23 августа 2011): Василий Шумов женился. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 13 червня 2018.
  12. ↑ Василий Шумов представляет: творческая акция «Содержание» [Архівовано 2013-11-26 у Wayback Machine.]
  13. ↑ ВЗГЛЯД // «Это не эпоха, это эпошка»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шумов_Василь_Герардович&oldid=43959395