Перейти до вмісту

Шухевич Ірина Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шухевич Ірина Федорівна
Народження21 листопада 1885(1885-11-21)
Вишнів, Рогатинський район, Івано-Франківська область
Смерть17 лютого 1979(1979-02-17) (93 роки)
 Стемфорд
ПохованняГемптонбург
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 США
Жанрпортрет, пейзаж, релігійний живописd і анімалістика
НавчанняШкола образотворчого мистецтва для жінок Марії Нєдзєльськоїd (1912)
Діяльністьхудожниця, іконописець
ВчительСтаніслав Батовський-Качор
ЧленСоюз українок, Союз українок Америки і Об'єднання митців-українців в Америці
БатькоВеличковський Теодор

Іри́на Фе́дорівна Шухе́вич (уроджена Величко́вська; 21 листопада 1885, Вишнів — 17 лютого 1979, Стемфорд) — українська та американська художниця й іконописець; член мистецької організації «Зарево» у Кракові, Української спілки образотворчих мистців у Львові[1], Союзу українок, Союзу українок Америки та Об'єднання митців-українців в Америці[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 21 листопада 1885 року в селі Вишнневі (нині Івано-Франківський район, Івано-Франківської області, Україна). Мистецьку освіту здобула в школі Станіслава Качора-Батовського у Львові[2] та у 1911—1912 роках — у Школі образотворчих мистецтв для жінок Марії Нєдзєльської[pl] в Кракові[3], де викладали професори Краківської академії мистецтв. Стипендію на навчання отримала від митрополита Андрея Шептицького[1].

Часто перебувала в місті Долині, де її батько, отець Теодор Величковський, був парохом. Там же взяла шлюб з Павлом Шухевичем[4] і переїхала до Чернівців, де сім'я мешкала у будинку на площі Єлизавети, № 12А. Наступними роками подружжя часто переїжджало, певний час мешкало в Коломиї, потім на півдні Польщі, у Кракові; під час Другої світової війни перебували в Мюнхені[2].

1949 року емігрувала до Сполучених Штатів Америки й оселилися у Нью-Йорку[2]. Померла в Стемфорді 17 лютого 1979 року. Похована на українському цвинтарі святого Духа у Гемптонбурзі[5].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працювала у галузях станкового та монументального живопису, іконопису. Після здобуття мистецької освіти разом зі своїм двоюрідним братом, художником Модестом Сосенком[4], згодом сама, розмальовувала церкви ГаличиниБільчу Золотому, на Поділлі, в Печеніжині, Конюшках та інших населених пунктах)[3].

Працювала у різних жанрах живопису, проявила себе в анімалістичному жанрі («В стайні», «Теля»), авторка портретів, пейзажів, полотен на релігійну тематику. Писала у реалістичному та імпресіоністичному стилях[1].

Її ікони є в церквах Галичини, Буковини, в Римі й Сполучених Штатів Америки[3] (Брукліні, Рочестері, Ютіці[5]).

Брала участь у виставках з 1920-х років[3] у Львові та Кракові[1]; 1947 року в Мюнхені, у Баварському національному музеї[2]; у Сполучених Штатах Америки — виставках Об'єднання митців-українців в Америці та виставках організованих Союзом українок Америки[5].

Вшанування

[ред. | ред. код]

В Івано-Франківську є Вулиця Шухевичів, названа на честь не лише Ірини, а й усієї її родини.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Українські митці у світі, 2013, с. 506.
  2. а б в г д Ясницька Валерія (16 вересня 2018). Художниця Ірина Величковська знайшла натхнення на Буковині. «Версії». Процитовано 22 листопада 2024.
  3. а б в г Енциклопедія українознавства, 1984.
  4. а б Любович У. Малювати буду завсіди // Рогатинська Земля. Збірник історично-мемуарних, етнографічних і побутових матеріялів. — Нью-Йорк — Париж — Сидней — Торонто, 1989. — Т. 1. — С. 396.
  5. а б в Українські митці у світі, 2013, с. 507.

Література

[ред. | ред. код]