Щедрівки
| Щедрівки | |
 Щедрівки у Вікісховищі  |
Щедрі́вки[1] — величальні українські народні обрядові пісні. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та його родину.
Назва «щедрівка» питомо слов'янського (навіть східнослов'янського) походження. Вона безпосередньо стосується спеціальної вечері — «куті», яку влаштовують після тривалого посту. Так і казали: «щедра кутя», на відміну від колядки, яку називали «пісною», або «бідною кутею»[2].
Відомо, що і в дохристиянський період люди дотримувалися посту, отже, очевидно, цей перехід від посту до скоромного раціону існував ще за часів язичництва. Втім, якщо взяти до уваги більш локальне поширення назви «щедрівка», у порівнянні з назвою «коляда», логічно припустити пізніше походження й самого слова, й обряду, з яким воно пов'язане. До того ж обряди колядування й щедрування за християнства закріпилися за різними зимовими святами й датами.[2].
Колядування, імовірно, збігалося з днями зимового сонцестояння (за григоріанським і новоюліанським календарем Різдво й тепер святкують близько до цього астрономічного періоду — 25 грудня). Щедрування залишалося загалом світським обрядом, на відміну від колядування,яке значно поповнилося християнським змістом. Утім, обидва різновиди в реальних селянських традиціях не завжди чітко розмежовують[2].
Традиційно різниця між колядками, щедрівками та сіянням суттєва. Колядки виконують на Різдво — 24-25 грудня, щедрують у різних регіонах у різні дати (західна Україна та Галичина під час святкування Хрещення Господнього (Водохреща), окремі регіони центральної України та східна Україна перед святом св. Василя [3], а посівають вже в перший день Нового року (свято св. Василя)[4].
В колядках здебільшого прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю тощо[3]. Посівання проводять хлопці 1 січня, на свято святого Василя. Це чітко відображається в текстах: якщо у щедрівках є постійне повторення слів про «добрий вечір» або «щедрий вечір», то в схожих за змістом та побажаннями сіянках повторюють «Сію-вію, посіваю» та подібні слова, адже саме вранці на Новий рік традиційно хлопці засівають зерном хати сусідів та родичів, приспівуючи відповідні обрядові пісні. Окрім того, у деяких посіванках згадують Святого Василя.
Також вважають, що традиційно колядують чоловіки та хлопці, тоді як щедрувати за звичаєм мають жінки та дівчата[5].
У щедрівках бажають багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.
У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих уводять, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі.
До XV століття Новий Рік на Русі святкували в березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль («прилетіла ластівочка», «ой, сивая зозуленька»). Горобцеподібна пташка «щедрик» також прилітає на терени України лише в кінці березня.
Навіть із запровадженням християнства на Русі 988 року «нехристиянські обряди довгий час могли не тільки зберігатися, а навіть розвиватися і збагачуватися, обрядові пісні й їх мелодії могли створювати і змінювати». Церковна влада, з одного боку, боролася з «поганськими» піснями, переслідуючи народних співців, забороняючи нехристиянські обряди, а з іншого, — намагалася прилучити обрядовий спів до християнських свят — Різдва і Хрещення.
Багатством змісту і поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші.
- ↑ Щедрівка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Єфремов Є. В. Зимові пісні. Колядки і щедрівки // Історія української музики: У 7 т. Т. 1. Кн. 1: Від найдавніших часів до XVIII століття. Народна музика / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, редкол.: Г. А. Скрипник (голова) та ін. — К., 2016. — С. 43.
- ↑ а б Чим відрізняється колядка від щедрівки. Весела Абетка. Читанка. Архів оригіналу за 16 січня 2017.
- ↑ Топ-10 українських засівалок на свято Василя (14 січня). Щастя-Здоровля (укр.). 13 січня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017. [Архівовано 2017-02-02 у Wayback Machine.]
- ↑ 6 текстів щедрівок українською мовою - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
- Потебня А. Объяснения малороссийских и сродных песен. — Т. 1, 1883. — Т. 2, 1887.
- Гнатюк В. Колядки і щедрівки: Етнографічний збірник. — Т. 35—36. — Л. 1914.
- Дей О. Українські колядки і щедрівки в дослідженнях слов'янських вчених // Сторінки з історії української фольклористики. — К. 1975.
- Одарченко П. Щедрівки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Фільц Б. Джерела музичної культури України // Дзвін. — 1990.
- Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. — Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963.
- Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. — К.: Муз. Україна, 2003. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна).
- Щедрівки // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 592.
- Зварич Ігор. Щедрівки // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 627. — 634 с.
- Щедрівки // Інтернет-архів
- Щедрівки // Хрестоматія по українській літературі. Ч. 1. Народна словесність і Стара література (XI–XVIII століття) / Зложили: проф. М. Сумцов і М. Плевако при участі проф. Д. Багалія. — Харків: Видавництво «Союз», 1918. — С. 13—15. — 152 с.
- Щедрівки — слова ноти [Архівовано 30 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Щедрівки українською
- НАШЕ (тексти пісень) — колядки і щедрівки [Архівовано 29 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Українські народні щедрівки [Архівовано 15 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Щедровки // Максимович М. А. Малороссийские песни. — М.: Тип. Августа Семена, 1827. — С. 222.(рос. дореф.)
- Щедровки // Народные песни Галицкой и Угорской Руси: в 3 ч. — Ч. 2: Обрядные песни / собрал Я. Ф. Головацкий. — Москва: Изд. Имп. ОИДР при Моск. Ун-те, 1878. — С. 143—176. (рос. дореф.)(укр.)
- Колядки та щедрівки // Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упоряд., передмов. та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; відп. ред. О. І. Дей ; записав Г. Танцюра. — К.: Наукова думка, 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 95—107.
- Новий український колядник [Архівовано 9 лютого 2021 у Wayback Machine.]: Збірник колядок і щедрівок. Нью-Йорк: б.в., 1973. 48 с.