Щіткохвіст плямистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щіткохвіст плямистий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eucaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Підряд: Хоботкові метелики
Інфраряд: Різнокрилі метелики
Надродина: Совкоподібні
Родина: Еребіди
Підродина: Lymantriidae
Рід: Orgyia
Вид: Щіткохвіст плямистий
Orgyia recens
Якоб Хюбнер, 1819
Посилання
Вікісховище: Orgyia recens
EOL: 3896102
NCBI: 198700

Щіткохвіст плямистий[1] (Orgyia recens) — легко впізнаваний, але рідкісний і нечисленний вид метеликів.[де?]

Розмір і зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Самець забарвлений переважно в темно-коричневий колір. На передніх крилах є помаранчево-біла пляма на передньому краї та менша біла — на задньому. Крила перехрещені темно-коричневими зовнішніми та внутрішніми хрестовими прожилками з широкими темно-коричневими і білими центральними плямами між ними. Базальний хрест зовні вигнутий і біло-строкатий. Задні крила шоколадно-коричневі і мають світлу бахрому. Вусики подвійно гребінцеподібні. Розмах крил самця сягає 28—33 мм[2][3][4].

Як і у Labrisomid, самиця повністю безкрила, має надзвичайно тверде тіло завдовжки 15—19 мм. Її тіло вкрите сірими волосистими лусочками[2][4].

Гусениці строкаті та волохаті, як це характерно для Lymantriidae. Тіло личинки чорне з широкими помаранчевими поздовжніми лініями. Сегменти 4—7 мають щільні оранжево-русяві пучки волосся на задньому краї та рівне, світло-жовте опушення на інших ділянках. Обабіч голови є довгі, спрямовані вперед чорні волоски, а на верхівці черевця гусениці утворюється чорний ріг. На решті тіла личинок невелика кількість волосків. Довжина личинок сягає 30—40 мм[4].

Поширеність і час польоту

[ред. | ред. код]

Євразійський вид проживає на смузі від північної Іспанії через Центральну Європу та Росію до Японії[4]. На півдні та сході Фінляндії ареал розташований у досить вузькій зоні від південного узбережжя до лінії Раума — Іломантсі, але вид зустрічається вздовж узбережжя Pohjanmaan, щонайменше до висоти Оулу. Натомість південно-західне узбережжя й архіпелаг Турку не входять до ареалу. Метелики літають від початку червня до початку липня[5].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]
Гусінь

Плямисті пучки зустрічаються в основному у вологих листяних лісах і болотах, а також у вологому листі, вирубаних галявинах і корабельних лініях електропередач. Трапляються завжди дуже локально. Самці літають протягом дня, особливо до полудня під ясним сонячним світлом високо над землею, шукаючи самок. Самиці залишаються в колишньому приміщенні та запрошують самців феромонами, які вони виробляють[4][6].

Парування триває близько години, після чого самка відкладає яйця на своїх коконах 250—800 яєць, заднє тіло яких вона вкриває до нижньої поверхні проділу волосся. Яйця вилуплюються за 2—3 тижні й невелика личинка поширюється на довкілля, кидаючи silkkirihman через вітер. Личинки спочатку повільно ростуть і зимують всередині згорнутого листя. Личинки активні протягом дня та не ховаються. Личинки міцніють на початку червня, а в інкапсулювання опорного кокона близько пів метра над землею. Дорослі метелики вилуплюються зі своїх лялечок вранці протягом тижня чи двох[4].

Гусениці живляться листям багатьох видів дерев, чагарників та трав'янистих рослин[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ, 2010. — 80 с.
  2. а б Svenska fjärilar (шведською) . Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 30 грудня 2019.
  3. UK Moths (англійською) . Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 30 грудня 2019.
  4. а б в г д е ж Nationalnyckeln till Sverges flora och fauna. Fjärilar: Ädelspinnare–tofsspinnare Lepidoptera: Lasiocampidae–Lymantriidae. с. 453—455. ISBN 978-91-88506-58-0.
  5. Perhoswiki.[недоступне посилання]
  6. Saarinen, K; Jantunen, J. (2003). Perhoset 2, Päivällä lentävät yön perhoset. WSOY. ISBN 951-0-27774-6.

Посилання

[ред. | ред. код]