Ювелірна промисловість України

Ювелі́рна промисло́вість — галузь легкої промисловості, що продукує ювелірні вироби засобами обробки коштовного каміння, також виробляє прикраси з золота, срібла, платини та інших коштовних металів.

Загальна характеристика

Історія

На території України ювелірне виробництво відоме з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки, що виявили різноманітність цього виробництва в різних осередках, зокрема на Київщині, Південній і Західній Україні.

Виявлено кілька майстерень ювелірів: майстерня 5-6 ст. н. е. біля с. Бернашівки Могилів-Подільського району Вінницької області [1] [Архівовано 22 лютого 2006 у Wayback Machine.], майстерня у с. Крилос. Івано-Франківської області.

У 10—12 ст. ювелірне виробництво було вже широко розвинене у більших містах України; наприклад, у Вишгороді, під Києвом, знайдено майстерню карбувальника з різними інструментами: маленькими молоточками, зубильцями тощо. Подібні знахідки зустрічаються і в інших місцях: в околицях Галича, Львова, на Чернігівщині тощо. У Київській державі зокрема поширені були високоякісні золоті вироби з перегородчатою емаллю, які українські купці продавали також за кордоном.

З татарським лихоліттям виробництво ювелірних виробів дещо занепало, згодом почало відроджуватись у зв'язку з розвитком цехів. Важливими осередками ювелірних виробів були більші міста, зокрема Київ і Львів. Наприклад, у Львові перші згадки про золотарів припадають на кінець 14 ст.; львівські золотарі в середині 16 ст. входили до одного цеху з ливарниками та малярами. З початку 17 ст. створився окремий золотарський цех, а наприкінці 18 ст. було вже 2 цехи, християнського і юдейського віровизнання. Крім українців, поляків і євреїв, ювелірами були також вірмени та німці. Щоб не допустити до фальшування золотих і срібних виробів, цехи зобов'язували золотарів ставити знаки, так звані «ґмерки», на своїх виробах. Українські ювелірні вироби вивозилися і за кордон; найповажнішим конкурентом у цій ділянці був Краків, де ювелірне виробництво було також широко розвинене.

У 19 ст. постали фабрики для виготовлення ювелірних виробів, але в Україні ще і надалі переважали дрібні форми виробництва. Після приходу більшовицької влади дрібне виробництво та ремісництво поступово було ліквідовано. Першу велику фабрику ювелірного виробництва створено 1925 в Києві, згодом збудовано більші заводи також у Харкові й Одесі. 1944 створено велику фабрику ювелірного виробництва у Львові.

З 1966 всі заводи ювелірної промисловості належали до державного об'єднання «Союзювелірпром». За повоєнних років було значно вдосконалено технологію виробництва, механізовано нагрівання печей з захисною атмосферою і широко застосовано електрохімічне полірування. З 24 заводів в СРСР в Україні були розташовані чотири: у Києві, Львові, Харкові, Одесі. Переважно виробляли ювелірні вироби з дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння, бурштину, золота та срібла, а також сувеніри та тому подібне. На території України родовища коштовного і кольорового каміння виявлено вже за радянської влади; вони зосереджені в межах Українського кристалічного масиву. У Житомирській, Вінницькій та Хмельницькій областях є родовища топазів, гірських кришталів, а також моріон, опали, гранати, іризуючі лабрадори, бурштин та інше. Нові родовища відкрито також у Карпатах, на Закарпатті, в Донбасі і на Приозів'ї. Деяку частину сировини українська ювелірна промисловість діставала з інших частин СССР, використовуючи також виробництво штучного каміння.

Ювелірна промисловість України. Станом на кінець XX ст. (1997 р.) Україні функціонувало ряд великих алмазопереробних підприємств, які виробляли 97 % ювелірних виробів з дорогоцінних металів, 99 % діамантів та інструментів з технічних алмазів. Зокрема Ю.п. України була представлена київським з-дом «Українські ювеліри», Львівським, Одеським, Вінницьким з-дами. Ювелірні заводи України об'єднані в державну господарську асоціацію «Діамант». Виробничі потужності Ю.п. України — до 12 т золота на рік. В 1996 р. перероблено 1 т. золота. Крім того, на Південному машинобудівному заводі утворився окремий завод з перероблювання золота та срібла. У 1997—1998 рр. на Придніпровському хім. з-ді створено потужності з перероблювання брухту та відходів платини та металів платинової групи; в об'єднанні «Свема» (м. Шостка) створені потужності з переробки відходів кінофоторентгеноматеріалів в азотнокисле срібло. В 1996 р. цими підприємствами та декількома малими фірмами за ліцензією Мінфіну вироблено 119 кг золота, 730 кг платини і бл. 13 т срібла. Контроль обігу дорогоцінних металів та каменів в Україні здійснює Головне управління дорогоцінних металів та каменів, утворене в 1992 р і входить до складу Міністерства фінансів.

Сучасна ювелірна промисловість

Станом на 2012 р. українська ювелірна галузь була представлена бл. 7500 суб'єктами господарювання, понад 99 % — недержавної форми власності. У 2000—2008 роках галузь набирала обертів, досягнувши обсягів виробництва ювелірних виробів понад 100 т на рік. У 2008—2012 рр. спостерігався спад обсягів ювелірного виробництва, падіння попиту на ювелірні вироби. 2014 на ювелірному виробництві, розташованому на ПАТ «Хартрон» (Харків) спалахнула пожежа, унаслідок якої 8 людей загинули.

Див. також

• Історія ювелірної справи в Україні
• Київський ювелірний завод
• Львівський ювелірний завод
• ювелірне виробництво
• ювелірний дизайн
• Українські ювеліри
• компанія «Укрзолото»
• «Адамас»
• «Едем»
• «Ювелірний дім Росії»
• ДП «Вінницький завод «Кристал»»
• Світова ювелірна промисловість

Інтернет-ресурси

• Збірка ресурсів Інтернет на тему ювелірної справи в Україні.
• Інформаційний портал «Союзу ювелірів України». 2012 р. [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.]

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• «Економічний часопис», № 11-12, 1997.
• Рыбаков Б. Ремесло древней Руси. М. 1948
• Безпалый Л. Ювелирные изделия. М. 1950
• Кізь Я. Промисловість Львова у період феодалізму, XIII—XIX ст. Л. 1968
• Уткин П. Русские ювелирные украшения. М. 1970
• Асєєв Ю. Джерела мистецтва Київської Русі. К. 1980
• Жолтовський П. Художнє життя на Україні в XVIII ст. К. 1983
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Йосип Маршак відкрив на Подолі невелику ювелірну майстерню (перша фабрика ювелірних виробів). [Архівовано 20 травня 2020 у Wayback Machine.]