Перейти до вмісту

Юденко Дмитро Анатолійович (військовик)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дмитро Анатолійович Юденко
Дмитро Юденко
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження17 березня 1986(1986-03-17)
Комсомольськ, Полтавська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть6 травня 2023(2023-05-06) (37 років)
Іванівське, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЗатуринське кладовище поблизу Полтави
Alma MaterПНПУ ім. В. Г. Короленка
Псевдо«Демон»
Військова служба
Роки служби2014—2016, 2022—2023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Війни / битви
Командування
Командир відділення 3-ї штурмової бригади.
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дмитро́ Анато́лійович Юде́нко (17 березня 1986, Скороходівська громада, Полтавська область — 6 травня 2023, Іванівське, Бахмутський район, Донецька область) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, громадський активіст, командир відділення 3-ї штурмової бригади.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дмитро народився в 1986 році в Горішніх Плавнях. Потім мешкав в Скороходівський громаді на Полтавщині, пізніше — в Полтаві.

Спершу пішов воювати молодший брат Дмитра — Євген, який був мобілізований 2 квітня 2014 року в 93-тю механізовану бригаду. Однак вже 21 липня 2014 року біля села Піски під Донецькому бойова машина, в якій перебував Євген, підірвалася на фугасі[1]. Після смерті брата Дмитро у листопаді 2014 року долучився добровольцем до батальйону «Азов» Нацгвардії України. В жовтні 2014 відбулася його перша ротація в зону АТО. Служив 2 роки в зоні АТО[2] у складі Другої «Залізної» сотні. Брав участь у боях за Широкине.

У 2017 році, після повернення до мирного життя, заснував Громадську організацію «Вороскол», діяльність якої спрямована на розвиток національно-патріотичного виховання, поширення серед громадян знань і практичних вмінь з основ військової справи, об'єднання зусиль щодо захисту прав та інтересів ветеранів/учасників російсько-української війни, членів їх сімей, членів сімей загиблих захисників. Громадською організацією активно проводилися заняття з основ військової справи для учнів навчальних закладів, вчителів із предмету «Захист України». ГО «Вороскол» проводить вишколи та тренінги для населення, змагання в напрямку військово-патріотичного виховання для молоді, долучається до занять з призовниками. У 2021 році ГО «Вороскол» долучилося до реалізації обласної програми національно-патріотичного виховання, в рамках якої проводилися практичні вишколи з учнями навчальних закладів по Полтавській області.

У мирному житті працював на будівництві машиністом баштового крана. Мав активну громадянську позицію..5 квітня 2017-го під час протесту проти забудови кафе в арці в будинку на Соборності, 27, Дмитро Юденко та Олександр Коба отримали ножові поранення.

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року долучився до Полтавської ТРО. У листопаді 2022 року перевівся в 3-тю штурмову бригаду, був командиром відділення.

Загибель

[ред. | ред. код]

Загинув під час проведення штурмової операції в районі села Іванівське, що під містом Бахмут Донецької області[1]. Похований на Затуринському кладовищі поблизу Полтави[3]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

4 жовтня 2024 року Полтавська міська рада перейменувала Студентський парк на парк Студентський імені Дмитра Юденка.[4]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «За мужність» III ступеня (посмертно)[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б У бою за Україну загинув військовий з Полтави Дмитро Юденко.
  2. Волошка, Лариса (9 травня 2023). Під Бахмутом загинув громадський активіст, ветеран АТО, боєць 3-ї штурмової бригади Дмитро Юденко. Новинарня. Архів оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 8 лютого 2025.
  3. Навіки в строю: Полтавська громада попрощалася із захисниками Дмитром Юденком та Валерієм Сосновським. ФОТО.
  4. У Полтаві перейменують кілька вулиць та парк на честь полеглих захисників. poltavawave.com.ua (укр.). Процитовано 4 жовтня 2024.
  5. Указ Президента України № 601/2023

Посилання

[ред. | ред. код]